Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Орфографічний словник української мови →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


ДЗВІН

дзвін 1 іменник чоловічого роду річ дзвін 2 іменник чоловічого роду звук

В iнших словниках: знайдено 14 збігiв


/Словник синонімів Полюги/
ДЗВІНКИЙ (який високо і дзвінко звучить) дзвенячий, звучний, (ніжно) сріблистий, кришталевий.

/Українсько-російський словник/
ДЗВІН 1) (род. дзвона) (предмет) колокол 2) (род. дзвону) (звук) звон; трезвон (сильный и продолжительный)
ДЗВІНІСТЬ звонкость; звучность
ДЗВІНКО нар. звонко; звучно

/Словник синонімів Караванського/
ДЗВІН (дія) дзенькіт, дзвеніння, (зусебіч) передзвін; дзвоник, дзвінок.
ДЗВІНКИЙ ЛУНКИЙ, голосистий, голосний, дзвінкоголосий; (голос) щебетливий; дзвенячий, дзвенючий.
ДЗВІНИЦЯ див. БАШТА

/СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)/
ДЗВІН 1. Ударний сигнальний підвісний інструмент у вигляді перевернутої чаші з билом усередині, що його влаштовують на дзвіницях для …
ДЗВІНЕЦЬ див. дзвінок
ДЗВІНОЧОК див. дзвінок

/Архітектура і монументальне мистецтво/
ДЗВІНИЦЯ 1. Споруда у вигляді башти або стінки з прорізами для розміщення дзвонів (порівн. бефруа, гарізенда, гірландина, кампаніла). Може …
ДЗВІН КАПІТЕЛІ Основа капітелі класичних корінфського, композитного та низки інших ордерів.

/Музичні терміни/
ДЗВІН сигнальний ударний інструмент, який має форму виготовленої з бронзи груші. Звук певної висоти з складним рядом обертонів …

/Літературне слововживання/
ДЗВІН         1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами …
Латинська транскрипцiя: [dzvin]



загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.