Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру К (1849)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
КАРТОДІАГРАМА
картодіаграма; ж. (карта і діаграма) схематична географічна карта, на якій за допомогою фігур (стовпчиків, кіл, квадратів) показано сумарну …
КАРТОМЕТРІЯ
картометрія; ж. (карта і ...метрія) розділ картографії, що вивчає способи вимірювання по картах різних географічних об'єктів для визначення їхніх …
КАРТОН
картон; ч. (фр.) 1. Товстий твердий папір особливого виготовлення; тектура, бібула. 2. мист. Первісний нарис картини або її частини, зроблений на …
КАРТОСХЕМА
картосхема; ж. (карта і схема) спрощена карта без картографічної сітки, яка дає загальне уявлення про зображуване явище.
КАРТОТЕКА
картотека; ж. (карта і ...тека) 1. Система карток з довідковими, обліковими чи іншими даними. 2. Скринька або шафа для зберігання карток.
КАРТУЗ
картуз; ч. (гол.) кашкет, каскет, козир, козирок.
КАРТУЗІАНЦІ
(лат.) чернечий орден, заснований в 11 ст. у Франції в долині Шартрез, латинська назва якої Картузія.
КАРТУЛІ
грузинський народний парний танок. Відомий під назвою лезгінки.
КАРТУЛЯРІЇ
картулярії; мн. (лат., від грамота) збірники копій грамот, якими за середньовіччя в Західній Європі юридично оформлялися переважно земельні …
КАРТУШ
картуш; ч. (фр., від іт., букв. - згорток) ліпна чи графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою із загорнутими краями, на …
КАРУГАНАГ
осетинський музичний ударний інструмент типу кастаньєт.
КАРУСЕЛЬ
карусель; ж. (фр., від іт.) 1. Споруда для катання по кругу навколо вертикальної осі. 2. Вид кінного змагання.
КАРУСЕЛЬНИЙ
карусельний той, що застосовує обертання навколо вертикальної осі.
КАРЦИНОЛОГІЯ
(гр., рак і ...логія) розділ зоології, який вивчає ракоподібних.
КАРЦИНОМА
карцинома; ж. (гр., рак і ...ома) рак, злоякісна пухлина, яка розвивається з епітеліальної (покривної) тканини у людини й тварин.
КАСІЯ
касія; ж. (гр.) рід тропічних та субтропічних рослин родини бобових. Листки й плоди застосовують у медицині як проносне; деякі види мають цінну …
КАСА
каса; ж. (іт., від лат., сховище, скриня) 1. Готівка на підприємстві, в організації для розрахунків по заробітній платі тощо. 2. Рахунок …
КАСАНДРА
касандра; ж. (гр., Кассандра) рід вічнозелених рослин родини вересових. Поширені в Північній Європі, Північній Азії і Північній Америці.
КАСАЦІЯ
касація; ж. (лат., скасування, знищення, від розбиваю, руйную) 1. Перегляд, скасування вищою інстанцією судової ухвали, вироку, що не набрали …
КАСЕТА
касета; ж. (фр., скринька) 1. Плоска чи циліндрична непроникна для світла коробка (футляр), в яку вкладають перед зніманням фотопластинку або …
КАСИДА
(араб.) в арабській поезії - вірш хвалебного або повчального характеру.
КАСИК
(ісп., з аравакської) 1. Вождь і старійшина індіанського племені в Центральній Америці до її завоювання іспанцями. 2. В деяких країнах Латинської …
КАСИТЕРИТ
каситерит; ч. (гр., олово) мінерал класу окисів і гідроокисів, темно-бурого, чорного жовтого кольорів. Руда олова.
КАСКАД
каскад; ч. (фр., з іт., від стрімко падати) 1. Природний або штучний водоспад уступами, сходами. 2. К. підсилення - частина підсилювача, яка …
КАСКАДНИЙ
двокаскадний 1. Належний до каскаду (напр., К-е вмикання, К-і зливи, К-а піч, К. холодильник). 2. заст. Оперетковий, шансонетний (напр., К. …
КАСКО
каско; с. (іт., шолом) 1. Страхування корпусів суден з усіма механізмами й оснасткою. 2. Страхування перевізних засобів.
КАССІОПЕЯ
Кассіопея; ж. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології мати Андромеди. 2. Сузір'я Північної півкулі зоряного неба, п'ять найяскравіших зірок якого …
КАССАНДРА
Кассандра; ж. (гр.) 1. В давньогрецькому епосі найвродливіша дочка троянського царя Пріама, пророчиця, правдивим, але зловісним віщуванням якої …
КАСТА
каста; ж. (порт., рід, походження, від лат., чистий) 1. Замкнена група людей, місце якої у виробничому і суспільному житті визначено певними …
КАСТАНЬЄТИ
(ісп., від лат., каштан) іспанський народний музичний інструмент з двох пар зв'язаних дерев'яних чи пластмасових пластинок у формі двох мушель.
КАСТОВИЙ
кастовий властивий касті; відособлений, замкнутий, привілейований.
КАСТОР
кастор; ч. (гр., бобер) цупке вовняне, з ворсом на споді, сукно.
КАСТРАТ
кастрат; ч. (лат., вихолощений) особина чоловічої статі, в якої видалені статеві залози.
КАСТРАЦІЯ
кастрація; ж. (лат., від вихолощую) штучне видалення статевих залоз у тварин і людини та видалення генеративних органів у рослин при гібридизації.
КАСТРУВАТИ
каструвати (лат.) видаляти статеві залози у людей, тварин; валашити, холостити, халаштати, викладати.
КАСУВАТИ
(лат., розстроюю, руйную) відміняти щось (напр., рішення суду).
КАТ
ч. (гол., англ.) 1. Різновид судна в Данії. 2. Снасть для підтягування якоря на палубу після того, як його витягнуто з води.
КАТІОНИ
(ката... та іон) позитивно заряджені іони, які під час електролізу рухаються до катода.
КАТА...
(гр.) префікс, що означає рух униз, протидію, посилення, перехідність або завершення.
КАТАБОЛІЗМ
катаболізм; ч. (гр., скидання, руйнування) одна з сторін внутрішньоклітинного метаболізму, що являє собою сукупність реакцій, які супроводяться …
КАТАВАСІЯ
катавасія; ж. (гр.) 1. Виконання церковних пісень двома хорами. 2. розм. Розгардіяш, гармидер, метушня, буча, веремій, сумбур, сум'яття.
КАТАГЕНЕЗ
катагенез; ч. (ката... і ...генез) 1. Напрям еволюційного процесу, що призводить до спрощення будови й функції організмів. 2. Зміна осадочних …
КАТАДІОПТРИЧНА СИСТЕМА
(ката... і діоптричний) оптична система, яка складається з дзеркал і лінз.
КАТАКЛІЗМ
катаклізм; ч. (гр., повінь, потоп, загибель) 1. Руйнівна раптова повінь. 2. Раптовий переворот, катастрофа. Див. також: апокаліпсис, катастрофа
КАТАКЛАЗ
катаклаз; ч. (гр., переломлення, розсіювання) деформація й подрібнення мінералів всередині гірської породи, зумовлені тектонічними рухами.
КАТАКОМБИ
(іт., від лат., підземна гробниця) підземні приміщення природного або штучного походження, які в давнину використовували для відправи релігійних …
КАТАЛІЗ
каталіз; ч. (гр., руйнування) зміна швидкості хімічних реакцій в присутності каталізаторів. Застосовують у виробництві аміаку, сірчаної і азотної …
КАТАЛІЗАТОР
каталізатор; ч. (гр.) хім. речовина, що впливає на збудження або зміну швидкості хімічної реакції, але сама при цьому не змінюється. В хімічних …
КАТАЛІТИЧНІ ОТРУТИ
речовини, що спричинюють "отруєння" каталізатора, тобто знижують його активність.
КАТАЛІТИЧНИЙ
каталітичний хім. той, що належить до каталізу - каталітичні отрути

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.