Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру К (1849)

<< < 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 > >>
КЕЛЬНЕР
кельнер; ч. (нім., від лат., ключник, комірник) офіціант у ресторані, їдальні, пивній чи готелі.
КЕМАЛІЗМ
турецький національний рух, що виник у 1919 р.; названий за ім'ям Кемаля Ататюрка, який очолював цей рух. Внаслідок перемоги буржуазно-національної, …
КЕМБРІЙ
докембрій; ч. перший період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 570 млн. років тому, тривав 70 млн. років. Відклади …
КЕМПІНГ
кемпінг; ч. (англ.) літній табір для автотуристів з самообслуговуванням.
КЕН
креп-марокен; ч. міра довжини в Японії, дорівнює 1,8 м.
КЕНАФ
кенаф; ч. (перс.) бот., с.г. однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Походить з Південної Африки. Культивують переважно в Індії, Ірані, …
КЕНГУРУ
кенгуру; ч. або ж. (англ., з австрал. мов) зоол. травоїдний сумчастий ссавець з довгими задніми і передніми ногами, що пересувається стрибками; …
КЕНДІ
(швед.) валянки.
КЕНДИР
кендир; ч. (тур., клоччя, конопля) бот. рід багаторічних трав'янистих або напівкущових рослин родини барвінкових. Поширені в Європі, Азії, …
КЕНОТАФ
кенотаф; ч. (гр., від порожній і могила) надгробний пам'ятник, споруджений не на місці поховання померлого.
КЕНОТРОН
кенотрон; ч. (гр., порожній і (елек)трон) двоелектродна електронна вакуумна лампа (діод), призначена для випрямляння змінного струму.
КЕНТАВР
кентавр; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології химерна істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми. 2. астр. Сузір'я Південної …
КЕРАМІКА
кераміка; ж. (гр., гончарство) 1. Виготовлення гончарних виробів з природних глин; гончарне мистецтво. 2. Вироби й матеріали, що їх одержують …
КЕРАМІТ
(гр., черепиця) випалена цегла-брущатка.
КЕРАМЗИТ
керамзит; ч. (гр., глина) пористий матеріал у вигляді гравію, щебеню або піску, який виробляють випалюванням з глинистих порід. Застосовують у …
КЕРАМЗИТОБЕТОН
керамзитобетон; ч. (керамзит та бетон) легкий бетон, де заповнювачем є керамзит, а в'яжучим матеріалом - переважно цемент.
КЕРАРГІРИТ
кераргірит; ч. (гр., ріг і срібло) мінерал класу самородних металів, бурого, жовтуватого, зеленуватого кольору. Руда срібла.
КЕРАТИНИ
(гр., ріг) білкові речовини з групи склеропротеїдів. Головна складова частина утворів, що виконують у тваринних організмах покривну й захисну …
КЕРАТИТ
кератит; ч. (гр., ріг) запалення рогівки ока; виникає при ушкодженнях рогівки, а також як ускладнення кон'юнктивіту, туберкульозу тощо.
КЕРАТОПЛАСТИКА
кератопластика; ж. (гр., ріг і пластика) пересадка рогівки ока з метою повернення зору при більмах.
КЕРАТОФІР
кератофір; ч. (гр., ріг і (пор)фір) магматична гірська порода, що складається з дрібнозернистої маси і вкраплених кристалів, переважно альбіту. …
КЕРБЕЛЬ
кербель; ч. (нім., гол.) два види рослин родини зонтичних. Поширені в Європі. К. листковий використовують як прянощі; кореневі утворення (кервельну …
КЕРВЕЛЬ
кервель; ч. (нім., гол.) два види рослин родини зонтичних. Поширені в Європі. К. листковий використовують як прянощі; кореневі утворення (кервельну …
КЕРМЕТИ
(кер(аміка) і мет(ал)) матеріали, в яких поєднано властивості керамічних речовин (високі твердість, тугоплавкість тощо) і металів (напр., значні …
КЕРН
керн; ч. (нім., серцевина, стрижень) 1. Циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують при бурінні свердловин. 2. Металева основа (осердя) …
КЕРНЕР
кернер; ч. (нім.) інструмент (загострений сталевий стрижень), яким розмічають, наносячи керни, заготовки перед дальшою обробкою.
КЕРШ
розмінна монета Саудівської Аравії, 1/20 ріала.
КЕСАР
кесар; ч. (гр., від лат., Цезар) 1. Грецька назва давньоримських імператорів - цезарів. 2. Титул імператора старослов'янською та староруською …
КЕСАРІВ РОЗТИН
кесарів розтин; сполучен. (лат., від розтин і розрізаю) штучне розродження за допомогою розтину черевної порожнини й матки.
КЕСОН
кесон; ч. (фр., букв. - ящик) 1. Огороджувальна конструкція для утворення під водою або у водонасиченому грунті робочого простору без води. 2. …
КЕТІ
одиниця ваги (близько 600 г) у країнах Південно-Східної Азії.
КЕТА
кета; ж. (нанайською мовою - риба) риба родини лососевих. Поширена в північній частині Тихого океану і в басейні Північного Льодовитого океану. На …
КЕТГУТ
кетгут; ч. (англ., букв. - кишкова струна) нитки з кишок дрібної рогатої худоби, що їх використовують для перев'язки судин і для внутрішніх швів.
КЕТМЕНЬ
кетмень; ч. (тюрк.) у народів Середньої Азії ручне знаряддя для копання з дископодібним лезом, прикріпленим до держака.
КЕТОКИСЛОТИ
(кето(ни)) органічні сполуки, що містять карбоксильну групу - СООН і кетонну групу > СО.
КЕТОНИ
(к(альцій) і(ац)етон) органічні сполуки, що містять карбонільну групу, зв'язану з двома вуглеводневими радикалами. Застосовують як розчинники …
КЕТСАЛЬ
кетсаль; ч. (ісп.) грошова одиниця Гватемали, поділяється на 100 сентаво.
КЕТЧ
кетч; ч. (англ., хапати, ловити) різновидність професійної боротьби в деяких країнах, що дозволяє будь-які прийоми.
КЕФІР
кефір; ч. (осетин., кисляк) кисломолочний напій, заквашений при допомозі спеціального грибка. Див. …
КЕФАЛЬ
кефаль; ж. (гр.) рід риб родини кефалевих; лобань, лобас, кефаля, кефала. Поширені в басейнах Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Мають …
КЕЧ
(англ.) невелике двощоглове вітрильне судно.
КИЗИЛ
кизил; ч. (тюрк., букв. - червоний) 1. Чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та їстівними ягодами; дерен, деренка. Поширені в Європі, …
КИМВАЛ
кимвал; ч. (гр.) старовинний ударний музичний інструмент, що складайся з мідних тарілок або чаш.
КИНДІ
(швед.) валянки; кенді.
КИПАРИС
кипарис; ч. (гр.) рід вічнозелених дерев та кущів. Поширені в помірно теплому поясі Європи, Азії, Північної Африки та Північної Америки. Вирощують …
КИШЛАК
кишлак; ч. (тюрк.) село, поселення в Середній Азії.
КИШМИШ
кишмиш; ч. (тюрк.) група безнасінних сортів винограду без насіння, а також сушені ягоди з них (ізюм).
КЛІЄНТ
клієнт; ч. (лат., підопічний) 1. У Стародавньому Римі - неповноправний громадянин, що юридичне залежав від свого опікуна-патрона. 2. Особа, що …
КЛІЄНТЕЛА
клієнтела; ж. (лат.) в Стародавньому Римі група осіб, залежних від патрона.
КЛІЄНТУРА
клієнтура; ж. (лат.) сукупність клієнтів.

<< < 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.