Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру К (1849)

<< < 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 > >>
КОКСИТ
коксит; ч. (лат., стегно) запалення кульшового суглоба в людини; спостерігається при травмах та деяких інфекційних захворюваннях.
КОКСОДРОМА
(гр., косий і біг; шлях) лінія, що лежить на якійсь поверхні обертання (напр.. поверхні земної кулі) і перетинає всі меридіани цієї поверхні під …
КОКСОХІМІЯ
коксохімія; ж. (кокс і хімія) хімічна технологія, пов'язана з перетворенням природного палива на кокс та інші цінні продукти коксуванням.
КОКСУВАННЯ
коксування; с. перетворення природного палива (головним чином кам'яного вугілля) на кокс та інші цінні продукти нагріванням у печах до високих …
КОКТЕЙЛЬ
коктейль; ч. (англ., букв. - півнячий хвіст) 1. Напій, що становить суміш коньяку, лікеру та вин, іноді з цукром, прянощами тощо. 2. Напій, …
КОКЦИДІЇ
(гр., кісточка та ... зменш. суфікс) ряд мікроскопічних одноклітинних тварин класу споровиків. Внутрішньоклітинні паразити безхребетних і хребетних …
КОКЦИДІОЗ
кокцидіоз; ч. захворювання тварин, зрідка людини, що його спричинюють кокцидії.
КОКЦИДИ
(гр., кісточка) підряд комах ряду рівнокрилих хоботних. Поширені повсюдно, найчисленніші в тропіках. Багато видів - шкідники сільськогосподарських …
КОЛІ
колі; ч. або ж. (англ.) порода службових собак. Інша назва - шотландська вівчарка.
КОЛІБАКТЕРІОЗ
колібактеріоз; ч. (гр., товста кишка і бактеріоз) інфекційне захворювання новонародженого молодняка сільськогосподарських тварин і хутрових звірів, …
КОЛІБРІ
колібрі (фр., ісп., з карибської) підряд птахів ряду довгокрилих, поширені в Південній і Північній Америці. Найменші птахи на Землі. Мають яскраве …
КОЛІЗІЯ
колізія; ж. (лат., від стикаюсь) 1. Зіткнення протилежних сил, інтересів, прагнень; сутичка. 2. Гострі суперечності й зіткнення поглядів …
КОЛІМАТОР
коліматор; ч. (лат., націлююся) 1. В оптиці пристрій для створення пучка паралельних променів. 2. Невелика зорова труба, у фокусі якої є …
КОЛІМАЦІЯ
колімація; ж. (лат., націлююсь) інструментальна похибка в оптичних приладах, яка виникає внаслідок неточної перпендикулярності осі обертання труби …
КОЛІНЕАРНИЙ
колінеарний (ко... і лат., лінія) паралельний даній прямій лінії.
КОЛІНЕАЦІЯ
колінеація; ж. (ко... і лат., лінія) мат. перетворення, при якому точки однієї прямої перетворюються на точки іншої прямої.
КОЛІТ
коліт; ч. (гр., товста кишка) запалення слизової оболонки товстої кишки у людини й тварин.
КОЛА
кола (з афр. мов) рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Насіння (т. зв. горіхи кола) містить кофеїн і теобромін. Використовують у медицині та …
КОЛАБОРАЦІОНІЗМ
колабораціонізм; ч. (фр.) співробітництво із загарбниками в окупованих ними країнах.
КОЛАБОРАЦІОНІСТ
колабораціоніст; ч. (фр., від співробітництво) зрадник своєї батьківщини, що співробітничає з окупантами.
КОЛАГЕН
колаген; ч. (гр., клей і ...ген) волокнистий білок, що є основною складовою частиною специфічних волокнистих структур сполучної тканини тварин і …
КОЛАЖ
колаж; ч. (фр., букв. - наклеювання) прийом в образотворчому мистецтві, за яким на певну основу наклеюють різні матеріали, що різняться кольором і …
КОЛАПС
колапс; ч. (лат., звалений) 1. Гостра судинна недостатність, яка характеризується пригніченням центральної нервової системи, зменшенням маси …
КОЛАРГОЛ
коларгол; ч. (гр., клей, лат., срібло і ...ол) мед. лікарський препарат. Застосовують при гнійних захворюваннях (переважно очних, гінекологічних, …
КОЛАТЕРАЛЬНІ ШЛЯХИ АРТЕРІЙ
анат. обхідні, побічні шляхи артерій.
КОЛАТЕРАЛЬНИЙ
колатеральний (ко... і лат., бічний) бічний, боковий; - колатеральний кровообіг - колатеральні шляхи артерій
КОЛАТЕРАЛЬНИЙ КРОВООБІГ
анат. побічне, обхідне сполучення кровоносних судин
КОЛБА
колба; ж. (нім.) скляна посудина з круглим або плоским дном і видовженою шийкою. Застосовують у лабораторній практиці.
КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ
колегіальність; ж. принцип управління, при якому керівництво здійснюється не одноособове, а групою осіб, що мають рівні права й обов'язки у …
КОЛЕГІАЛЬНИЙ
колегіальний (лат.) 1. Товариський. 2. Той, що його здійснює спільно група осіб, колегія.
КОЛЕГІУМ
колегіум; ч. (лат., товариство, співдружність) закриті середні або вищі навчальні заклади в 16 - 18 ст. у Західній Європі. К. (колегії) були і в …
КОЛЕГІЯ
колегія; ж. (лат., товариство, спільність) 1. У Стародавньому Римі група осіб, зв'язаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною …
КОЛЕГА
колега; ч. або ж. (лат.) 1. Товариш за фахом, місцем праці, навчанням у вищій школі і т. ін.; однокашник, співучень, співробітник, …
КОЛЕДЖ
коледж; ч. (англ.) вищий або середній навчальний заклад (середня школа) у Франції, Бельгії та деяких інших країнах.
КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР
в дореволюційній Росії цивільний чин.
КОЛЕКТИВ
колектив; ч. (лат., збірний) сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами; штат, персонал, особливий склад, команда.
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ
колективізація; ж. (лат., збірний) усуспільнення.
КОЛЕКТИВІЗМ
колективізм; ч. риса суспільних відносин, яка полягає в усвідомленні вищості громадських інтересів над інтересами окремої особи, підпорядкування її …
КОЛЕКТИВІЗОВАНИЙ
колективізований усуспільнений, об'єднаний у колгоспи.
КОЛЕКТИВНИЙ
колективний (лат.) загальний, спільний; - колективний договір
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР
двостороннє зобов'язання, укладене на певний строк між робітниками або службовцями в особі профспілкових організацій та адміністрацією підприємства …
КОЛЕКТОР
колектор; ч. (лат., збирач, від збираю, з'єдную) 1. Установа чи особа, яка щось збирає або розподіляє. 2. Частина якоря електричних машин, …
КОЛЕКЦІОНЕР
колекціонер; ч. збирач колекцій.
КОЛЕКЦІЯ
колекція; ж. (лат., збирання) систематизоване зібрання однорідних предметів, що мають науковий, художній, історичний інтерес; збираниця.
КОЛЕНКОР
коленкор; ч. (фр., з перс.) фарбована бавовняна тканина полотняного переплетення; перкаль. Застосовують для книжкових палітурок тощо.
КОЛЕНХІМА
коленхіма; ж. (гр., клей і ...енхіма) один з видів тканин переважно дводольних рослин, що надає міцності їхнім органам.
КОЛЕОПТЕР
колеоптер; ч. (гр., твердокрилий) літак з кільцевим крилом, що може злітати й сідати вертикально.
КОЛЕОПТИЛЕ
колеоптиле; ч. (гр., піхва і перо) перший верхній листок у злаків; має вигляд згорненої трубки з загостреною верхівкою, якою він пробиває грунт при …
КОЛЕОПТИЛЬ
колеоптиль; ч. (гр., піхва і перо) перший верхній листок у злаків; має вигляд згорненої трубки з загостреною верхівкою, якою він пробиває грунт при …
КОЛЕОРИЗА
(гр., піхва корінь) плівчаста піхва, що оточує зародковий корінь у злаків. Виконує захисну роль.

загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.