Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру К (1849)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
КАРАКТРОН
карактрон; ч. складально-друкувальний пристрій для знакової індикації, тобто для перетворення електричних імпульсів на видимі зображення шрифтових …
КАРАКУЛЬ
каракуль; ч. кучерявий смушок з 1- 3-денних ягнят каракульської породи овець. Від назви оазису Каракуль в Узбекистані.
КАРАМБОЛЬ
карамболь; ч. (фр.) у більярдній грі - влучання однієї кулі в другу рикошетом від третьої; червона куля, якою починають гру. Див. також: більярд
КАРАНТИН
карантин; ч. (іт., від сорок днів) 1. Сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних …
КАРАТ
карат; ч. (іт., з араб., кірат, гр., стручок ріжкового дерева, насіння якого служило мірою ваги) міра, що її застосовують у ювелірній справі для …
КАРАТЕ
карате; с. (яп., букв. - голими руками) японська система самозахисту без зброї, грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по …
КАРАУЛ
караул; ч. (тюрк., варта) 1. Збройна варта, сторожа. 2. Збройний підрозділ для охорони військових об'єктів або для віддання військових …
КАРБ...
(лат., вугілля) у складних словах означає "сполука вуглецю".
КАРБІДИ
(карб... і ...(о)їд) сполуки вуглецю з металами й неметалами (напр., карбід заліза, карбід кальцію). Застосовують у виробництві металокерамічних і …
КАРБАМІД
карбамід; ч. (карб... і амід) азотиста органічна речовина, що її одержують з двоокису вуглецю та аміаку; використовують як добриво, для виробництва …
КАРБАС
карбас; ч. (вепське) дерев'яне вітрильне чи гребне вантажне судно на білому морі і Північній Двіні.
КАРБО...
(лат., вугілля) у складних словах означає "сполука вуглецю".
КАРБОАНГІДРАЗА
(карбо... і ангідриди) фермент, що прискорює в організмах розщеплення вугільної кислоти на воду й вуглекислий газ, а також зворотну реакцію …
КАРБОГЕМОГЛОБІН
(карбо... і гемоглобін) нестійка сполука гемоглобіну з вуглекислим газом. Міститься в крові; переносить вуглекислий газ, що утворюється в організмі, …
КАРБОГЕН
карбоген; ч. (карбо... і лат., кисень) суміш вуглекислого газу з киснем. Використовують при розладах дихання внаслідок отруєння, при асфіксії …
КАРБОКСИГЕМОГЛОБІН
(карб..., лат., кисень і гемоглобін) малостійка сполука гемоглобіну крові з чадним газом. К. не здатний сполучатися з киснем. В оточенні чадного …
КАРБОКСИЛ
карбоксил; ч. (карб... і лат., кисень) одновалентна група СООН, яка є функціональною групою органічних кислот. Інша назва - карбоксильна група.
КАРБОКСИЛІАЗИ
(карб..., лат., кисень і ліази) те саме, що й декарбоксилази. Див. також: декарбоксилази
КАРБОКСИПЕПТИДАЗИ
(карб..., лат., кисень і пептидази) група ферментів, яка зумовлює ступінчастий гідроліз білків і поліпептидів. Див. також: гідроліз, поліпептиди
КАРБОЛІНЕУМ
(карб... і лат., олія) препарат, створений на основі сланцевої, торфової або кам'яновугільної смоли, що його застосовують у вигляді водної емульсії …
КАРБОЛІТ
карболіт; ч. (карбо... і ...літ) пластмаса, що її одержують з формаліну й фенолу (карболової кислоти). З К. виробляють електричні ізолятори, …
КАРБОЛЕН
карболен; ч. (лат., вугілля) мед. лікарський препарат. Застосовують як адсорбуючий засіб при метеоризмі й диспепсії. Див. …
КАРБОЛОВА КИСЛОТА
(карб... і ...ол) органічна сполука; безбарвні кристали з характерним запахом, що забарвлюються на повітрі в рожевий колір, отруйна. Застосовують у …
КАРБОН
карбон; ч. (лат., вугілля) п'ятий період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 350 млн. років тому, тривав близько 70 …
КАРБОН...
(лат., вугілля) у складних словах означає "сполука вуглецю".
КАРБОНІЗАЦІЯ
карбонізація; ж. (лат., вугілля) насичення будь-якого розчину вуглекислим газом. Застосовують при виготовленні соди, в металургії алюмінію тощо.
КАРБОНІЛЬНИЙ
карбонільний (лат., вугілля) той, що належить до вуглецю; К-а група - група > С = О, яка є складовою частиною альдегідів та кетонів.
КАРБОНІТИ
(лат., вугілля) вибухові речовини; суміш нітрогліцерину, житнього борошна й селітри; належать до динамітів.
КАРБОНАД
карбонад; ч. (фр., з іт., від лат., вугілля) делікатесний продукт з свіжого філе свинини. Натерте часником або мускатним горіхом й посолене філе …
КАРБОНАДО
(ісп., букв. - обвуглений, від лат., вугілля) тонкозернистий, іноді поруватий різновид алмазу. Внаслідок високого опору до стирання широко …
КАРБОНАРІЇ
(іт., букв. - вуглярі, від лат., вугілля) члени таємної політичної організації, що існувала на початку 19 ст. в Італії; боролися проти чужоземного …
КАРБОНАТИ
(лат., вугілля) солі вугільної кислоти; (напр., сода, поташ) дуже поширені мінерали - кальцит і доломіт. Застосовують карбонати у будівництві, …
КАРБОНАТИЗАЦІЯ
процес зміни гірських порід, що зумовлює утворення карбонатів кальцію, магнію, заліза та інших металів.
КАРБОНАТИТИ
гірські породи, що складаються переважно з карбонатів. Сировина для одержання ряду металів.
КАРБОНОВІ КИСЛОТИ
(лат., вугілля) органічні сполуки, що містять карбоксильну групу (напр., бензойна кислота, оцтова кислота).
КАРБОРУНД
карборунд; ч. (карбо... і (ко)рунд) сполука кремнію з вуглецем; кристалічна речовина, за твердістю поступається лише алмазові. Застосовують як …
КАРБОТЕРМІЯ
(карбо... і ...термія) одержання металів з їхніх сполук відновленням вуглецем і вуглевмісними матеріалами, що супроводиться підвищенням температури.
КАРБУНКУЛ
карбункул; ч. (1) (лат., вуглик) гнійне запалення глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини; скупчення на невеликій ділянці шкіри кількох …
КАРБЮРАТОР
карбюратор; ч. (фр.) пристрій для карбюрації - приготування пальної суміші з рідкого палива й повітря для живлення двигуна внутрішнього згоряння.
КАРБЮРИЗАТОР
карбюризатор; ч. (лат., вугілля і палю) матеріал, за допомогою якого цементують (збагачують вуглецем) поверхню сталевих виробів. Найпоширеніший …
КАРБЮРУВАТИ
карбюрувати (фр.) провадити карбюрацію.
КАРГО
карго; с. (ісп., навантаження, тягар, обов'язок) 1. Судновий вантаж. 2. Страхування вантажів, що їх транспортують.
КАРДІО...
(гр., серце) у складних словах відповідає поняттю "серце".
КАРДІОЇДА
кардіоїда; ж. (кардіо... і ...оїд) епіциклоїда, у якої діаметри рухомого й нерухомого кіл однакові. К. схожа з контуром серця.
КАРДІОГРАМА
кардіограма; ж. (гр.) графічне зображення діяльності серця за допомогою приладу кардіографа.
КАРДІОГРАФ
кардіограф; ч. (гр.) прилад для записування роботи серця.
КАРДІОГРАФІЯ
кардіографія; ж. (кардіо... і ...графія) графічний запис серцевих поштовхів; метод реєстрації скоротливої функції серця.
КАРДІОЛОГІЯ
кардіологія; ж. (кардіо... і ...логія) наука, яка вивчає роботу серця, обмін речовин у серцевому м'язі, хвороби серцево-судинної системи, лікування …
КАРДІОМОНІТОР
кардіомонітор; ч. (кардіо... і лат., наглядач) прилад, що його застосовують при операціях на серці - для контролю за діяльністю оперованого серця …
КАРДІОРЕВМАТОЛОГІЯ
(кардіо... і ревматологія) розділ медицини, який вивчає захворювання серця під час ревматизму.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.