Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру М (1182)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
МІНОГИ
(нім.) безщелепні хребетні тварини класу круглоротих. Поширені в прісних водах та морях. Деякі види - об'єкти промислу.
МІНОЙ
у давньогрецькій міфології цар о. Кріт, який після смерті став суддею в пеклі; Мінос.
МІНОР
мінор; ч. (іт., від лат., менший) 1. Музичний лад, стійкі звуки якого (І, III, V ступені) утворюють малий (мінорний) тризвук. 2. перен. Смутний, …
МІНОРАТ
мінорат; ч. (лат., менший) 1. Порядок спадкування, коли майно передається молодшому за віком у роді або сім'ї. Протилежне - майорат. 2. Саме …
МІНОС
(гр.) у давньогрецькій міфології цар о. Кріт, який після смерті став суддею в пеклі.
МІНОТАВР
мінотавр; ч. (гр.) у давньогрецькій міфології чудовисько тілом людини й головою бика, якого Мінос годував живими людьми. Убитий Тезеєм.
МІНУС
мінус; ч. (лат., менше, за винятком) 1. Математичний знак для позначення дії віднімання та від'ємних чисел, зображений горизонтальною рискою …
МІНУСКУЛИ
(лат., маленький) 1. Рядкові літери, переважно у текстах стародавньої писемності. 2. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.
МІНУТА
мінута; ж. (лат., зменшена) заст. одиниця довжини дуги (або величини кута), що дорівнює 1/60 частці дугового (відповідно кутового) градуса.
МІНЬЙОН
міньйон; ч. (фр., від малесенький) 1. Дрібний друкарський шрифт, середній між петитом і нонпареллю, кегль якого дорівнює 7 пунктам (2,53 мм). 2. …
МІО...
(гр., м'яз) у складних словах означає "м'яз".
МІОБЛАСТИ
(міо... та ...бласти) молоді м'язові клітини у безхребетних і хребетних тварин та в людини.
МІОГЕН
(міо... і ...ген) група розчинних білків м'язів. Відіграє значну роль у вуглеводному обміні організму.
МІОГЛОБІН
міоглобін; ч. (міо... і (гемо)глобін) складний білок м'язів людини й більшості тварин. За складом і властивостями близький до гемоглобіну крові.
МІОГРАФ
міограф; ч. (міо... і ...граф) прилад, який застосовують для графічного зображення скоротливої діяльності ізольованого м'яза.
МІОЗИН
(гр., м'яз) найважливіший білок м'язів. Виконує функції скоротливого білка й ферменту, який каталізує розщеплення аденозинтрифосфорної кислоти в …
МІОЗИТ
(гр., ) м'яз
МІОКАРД
міокард; ч. (міо... і гр., серце) середній шар стінки серця. Складається з м'язових волокон, внаслідок скорочення яких відбувається робота серця.
МІОКАРДІЙ
(гр.) середній шар стінки серця. Складається з м'язових волокон, внаслідок скорочення яких відбувається робота серця. Інша назва - міокард.
МІОКАРДИТ
міокардит; ч. запальне захворювання серцевого м'яза (міокарда); виникає найчастіше як ускладнення інфекційних захворювань (дифтерії, ревматизму, …
МІОЛОГІЯ
міологія; ж. (міо... і ...логія) розділ анатомії, який вивчає скелетні м'язи.
МІОМА
міома; ж. (міо... і ...ома) доброякісна пухлина, що розвивається з м'язової тканини.
МІОНЕМИ
(міо... і гр., нитка) скоротні нитки в цитоплазмі деяких одноклітинних організмів.
МІОПІЯ
міопія; ж. (гр., короткозорий) розлад зору, при якому людина добре бачить близькі предмети й невиразно, розпливчасто віддалені. Інша назва - …
МІОПАТІЯ
міопатія; ж. (міо... і ...патія) захворювання, яке характеризується первинною прогресуючою дистрофією скелетних м'язів.
МІОРЕЛАКСАНТИ
(міо... і релаксанти) речовини, що розслаблюють поперечносмугасту мускулатуру, проявом чого є зниження її рухової активності або повний …
МІОЦЕН
міоцен; ч. (гр., менший, нижчий і ...цен) рання епоха неогену.
МІРІАДИ
міріади; мн. (гр., десять тисяч) незліченна кількість, сила-силенна, безліч. Поняття вживають переважно в художній літературі.
МІРАБІЛІТ
мірабіліт; ч. (лат., дивний, незвичайний) те саме, що й глауберова сіль.
МІРАБЕЛЬ
мірабель; ж. (фр.) жовтоплідні сорти сливи з дрібними плодами. Від назви містечка Мірабо на півдні Франції.
МІРАЖ
міраж; ч. (фр., від спостерігати) 1. Оптичне явище в атмосфері, при якому на горизонті з'являються уявні зображення надземних предметів або ділянок …
МІРАКЛЬ
міракль; ч. (фр., від лат., диво) жанр середньовічної драми релігійно-моралізаторського характеру, поширений у країнах Західної Європи.
МІРЗА
мірза; ч. або ж. (перс., амір-заде - син еміра, князя) 1. В Ірані титул членів правлячої династії, ставиться після імені; шанобливе звернення до …
МІРМЕКОФІЛІЯ
(гр., мурашка і ...філія) співжиття (симбіоз) вищих рослин і мурашок.
МІРМЕКОХОРІЯ
(гр., мурашка і ...хорія) поширення насіння та інших зачатків (діаспор) рослин мурашками.
МІРРА
(гр.) ароматична смола деяких тропічних дерев. Ефірна олія М. має антисептичні властивості. В давнішу М. використовували єгиптяни для ароматичного …
МІС
міс; ж. (англ.) 1. Ввічлива назва дівчини в англійців та американців. 2. розм., заст.Вихователька, гувернантка.
МІСІОНЕР
місіонер; ч. (фр., від лат., посилка, відправлення) проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до …
МІСІОНЕРСТВО
місіонерство; с. форма релігійно-політичної діяльності релігійних організацій та церков, спрямована на навернення до свого вчення іновірців. …
МІСІС
місіс; ж. (англ.) форма звертання до нетитулованої одруженої жінки в англомовних країнах; вживається здебільшого з ім'ям або прізвищем.
МІСІЯ
медкомісія; ж. (лат., посилка, доручення) 1. Важливе завдання, доручення тощо. 2. Високе призначення, відповідальна роль. 3. Постійне …
МІСТЕР
містер; ч. (англ.) форма звертання до нетитулованого чоловіка в англомовних країнах, пан; вживається здебільшого з ім'ям або прізвищем.
МІСТЕРІЇ
(гр., таємниця, таїнство) 1. В країнах античного світу (Греція, Рим) та Стародавнього Сходу (Єгипет, Персія) таємні релігійні обряди (дромени), …
МІСТИК
містик; ч. (гр., таємничий) людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина.
МІСТИКА
містика; ж. (гр., таємничі обряди) 1. Віра в існування надприродних, таємничих сил та в здатність людини вступати в безпосередні зносини з …
МІСТИФІКАЦІЯ
містифікація; ж. (гр., таємничий і ...фікація) 1. Витівка, вигадка з метою ввести когось в оману жартома чи зі злісним наміром; окозамилювання. 2. …
МІСТИФІКУВАТИ
містифікувати (гр.) вводити в оману; замилювати очі, забивати баки, пускати блахмана.
МІСТИЦИЗМ
містицизм; ч. (гр., таємничий) релігійно-ідеалістичний світогляд, заснований на містиці; схильність до містики. Див. також: містика
МІСТРАЛЬ
містраль; ч. (фр., від лат., керівний) сильний, холодний північно-західний вітер на Середземноморському узбережжі франції, що дме з гір.
МІТЕЛЬ
мітель; ч. (нім., середній (у складних словах)) друкарський шрифт, середній між цицеро і терцією дорівнює 14пунктам(5,1 мм).

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.