Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Н (425)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 > >>
НОРІЯ
норія; ж. (ісп., від араб., на'ура) 1. Транспортувальна машина неперервної дії. Інша назва - елеватор. 2. Ковшовий елеватор для піднімання …
НОРД
норд; ч. (гол.) 1. Північ, північний напрямок. 2. Північний вітер.
НОРД-ВЕСТ
норд-вест; ч. (гол., північний захід) 1. Північний захід, північно-західний напрямок. 2. Північно-західний вітер.
НОРД-ОСТ
норд-норд-ост; ч. (гол., північний схід) 1. Північний схід. 2. Північно-східний вітер.
НОРДИЗМ
(нім., північ) вчення про те, що творцями головних здобутків людської цивілізації є лише представники "вищої", т. зв. нордичної (північної) раси …
НОРЛЕЙЦИН
амінокислота, що входить до складу деяких білків; має деяке значення в процесах обміну речовин в організмі. Див. також: амінокислоти
НОРМА
норма; ж. (лат., правило, взірець) 1. Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр., Н. представництва, Н. …
НОРМАЛІЗАЦІЯ
нормалізація; ж. 1. Встановлення норми, зразка на підставі відповідних дій, розрахунків. 2. Переведення до норми, до нормального стану: …
НОРМАЛЬ
нормаль; ж. (лат., прямолінійний) 1. мат. Пряма, перпендикулярна до дотичної прямої або площини, що проходить через точку дотику. 2. Документ, …
НОРМАЛЬНИЙ
ненормальний (лат.) 1. Який не має відхилень від норми; який відповідає загальноприйнятим нормам, установленим вимогам і т. ін.; звичайний. 2. …
НОРМАНІЗМ
норманізм; ч. антинаукова теорія в історіографії 18 - 20 ст., за якою норманським військовим дружинам з Скандінавії приписують вирішальну роль у …
НОРМАТИВ
норматив; ч. (лат., впорядкування) економічний, технічний або інший показник норм, відповідно до яких виконується будь-яка робота.
НОРМАТИВНА ГРАМАТИКА
тип граматики, в якій містяться вказівки на найбільш придатні для використання граматичні конструкції.
НОРМАТИВНА ЕТИКА
розділ етики, що вивчає зміст понять добра й зла, обов'язку, совісті, відповідальності, честі й гідності та ін., визначає мету вчинків, мотиви …
НОРМАТИВНА ЛОГІКА
логічна теорія виведення, засновками якого є норми або комбінації норм з певними фактичними твердженнями.
НОРМАТИВНИЙ
наднормативний (фр., від лат., правило) Той, що встановлює норму, стандарти, визначає правила; - нормативний акт - нормативна етика - нормативна …
НОРМАТИВНИЙ АКТ
державний акт, що містить норми права.
НОРМОБЛАСТИ
(лат., правило та ...бласти) формені елементи крові, одна з стадій розвитку черв'онокрівців (еритроцитів), яка характеризується наявністю ядра.
НОРМОГРАФ
(лат., правило, взірець і ...граф) креслярський пристрій (вид трафарету) з прорізами для елементів літер і цифр, що їх виписують нормальним …
НОРСУЛЬФАЗОЛ
норсульфазол; ч. лікарський препарат. Застосовують для лікування запалень легень, дизентерії тощо.
НОРТРОП
автоматичний ткацький верстат. Від прізвища англійського інженера Дж. Нортропа.
НОСТАЛЬГІЯ
ностальгія; ж. (гр., повернення і страждання, біль) болісна туга за батьківщиною.
НОСТРИФІКАЦІЯ
нострифікація; ж. (лат., наш і ...фікація) визнання диплома про зарубіжну вищу освіту нарівні з дипломом, виданим аналогічним вітчизняним вищим …
НОТА
марнота; ж. (лат., знак, позначка, зауваження) 1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості; значок. 2. Окремий …
НОТАБЕНА
нотабена; с. (лат., зазнач добре) помітка, позначка на книзі, рукопису, документі біля слів, на які слід звернути особливу увагу (скорочено NВ); …
НОТАБЛІ
(фр., від лат., помітний, визначний) призначувані королем члени зборів представників вищого духівництва, придворного дворянства, мерів міст у …
НОТАБЛЬ
нотабль; ч. (фр.) у феодальній Франції - член особливого державного дорадчого органу, що призначався королем із найвпливовіших представників …
НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА
місцевий орган нотаріату.
НОТАРІАЛЬНИЙ
нотаріальний той, що потребує засвідчення органами нотаріату; засвідчений у нотаріуса; - нотаріальний акт - нотаріальна контора Див. …
НОТАРІАЛЬНИЙ АКТ
документ, виданий або засвідчений нотаріальним органом
НОТАРІАТ
нотаріат; ч. (лат.) система органів, що посвідчують права й факти, які мають юридичне значення, зокрема засвідчують вірність копій і виписок з …
НОТАРІУС
нотаріус; ч. (лат., писар, секретар) службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності тощо). Див. …
НОТАЦІЯ
нотація; ж. (1) (лат., позначення, зауваження) настанова, повчання із засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. (2) (лат., позначення, …
НОТИ
півноти; ж. (лат., письмовий знак) умовні графічні позначення для запису музики; аркуші або зошити із записом музичних творів. Див. також: нота
НОТИС
(англ.) оповіщення про повну готовність судна до завантаження або розвантаження.
НОТИФІКАЦІЯ
нотифікація; ж. (лат., оповіщаю) 1. у міжнародному праві - офіційне повідомлення однією державою іншої про свою позицію з якогось питання …
НОТИФІКУВАТИ
нотифікувати (лат.) 1. Надсилаючи ноту, повідомляти яку-небудь державу про свою позицію з певних питань зовнішньої політики. 2. фін. Повідомляти …
НОТОГРАФІЯ
нотографія; ж. (ноти і ...графія) 1. Опис змісту й зовнішнього оформлення нотних видань; складання переліків, оглядів, покажчиків музичних творів.
НОТОТРЕМА
(гр., спина і отвір) рід жаб родини квакшевих. Поширені в Південній Америці. Розвиток яєць і пуголовків відбувається в заглибленнях на спині самки.
НОУ-ХАУ
ноу-хау; с. (англ., знати як) 1. Знання та практичний досвід технічного, комерційного, управлінського та іншого характеру, які є комерційною …
НОУМЕН
ноумен; ч. (гр., осягнуте розумом) у платонізмі і середньовічній схоластиці - те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномену). В …
НУВОРИШ
нувориш; ч. (фр., букв. - новий багач) особа, яка спритно й швидко збагатіла на спекуляціях; багатій-вискочка.
НУДИЗМ
нудизм; ч. (фр., від лат., голий) пропаганда культу оголеного тіла.
НУКЕР
нукер; ч. (лат.) воїн з особистої варти князя, хана і т. ін. у деяких народів Сходу; дружинник.
НУКЕРИ
(монг., букв. - приятелі, друзі) 1. Дружинники монгольської знаті в 11-12 ст.; з 13 ст. особиста гвардія монгольських ханів. 2. У 14 - 20 ст. слуги …
НУКЛЕЇН
нуклеїн; ч. (лат.) складна органічна сполука, що входить до складу клітинного ядра.
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ
(лат., ядро) те саме, що й полінуклеотиди.
НУКЛЕАЗИ
(лат., ядро) ферменти, що розщеплюють нуклеїнові кислоти та їхні похідні. Містяться в усіх тваринних і рослинних організмах.
НУКЛЕОЛЬ
(лат., ядерце) постійна складова частина ядра рослинної і тваринної клітини. Інша назва - ядерце.
НУКЛЕОНИ
(лат., ядро) загальна назва протонів і нейтронів, з яких складаються атомні ядра; нуклони.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.