Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру О (468)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >>
ОРНІТОХОРІЯ
орнітохорія; ж. (орніто... і ...хорія) поширення плодів, насіння й спор рослин птахами.
ОРНАМЕНТ
орнамент; ч. (лат., оздоба, прикраса) 1. Оздоблювальний візерунок на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи …
ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ
орнаментальний той, що має характер орнаменту; - орнаментальний стиль
ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ
стиль в образотворчому мистецтві, в якому переважає орнамент.
ОРНАМЕНТАЦІЯ
орнаментація; ж. 1. Прикрашання орнаментом. 2. те саме, що й орнаментика.
ОРНАМЕНТИКА
орнаментика; ж. (лат.) 1. Сукупність елементів орнаменту у певному художньому стилі або творі мистецтва, архітектури. 2. Мистецтво, техніка …
ОРОГЕНЕЗ
орогенез; ч. (гр., гора і ...генез) сукупність процесів, з якими пов'язане виникнення та розвиток гір.
ОРОГРАФІЯ
орографія; ж. (гр., гора і ...графія) розділ геоморфології, що вивчає морфографічну характеристику форм земної поверхні (висоту, протяжність, …
ОРОМЕТРІЯ
орометрія; ж. (гр., гора, підвищення і ...метрія) методи вимірювання форм земної поверхні.
ОРОТИП
(гр., гора, підвищення і ...тип) набірно-друкувальна машина, аналогічна лінотипові, але замість матриць у ній застосовують патриці, а замість …
ОРСЕЙЛЬ
(фр., лакмусовий лишайник) нетривкий фіолетово-червоний фарбник, який дістають спеціальною обробкою лишайників; ним фарбували шовк і вовну.
ОРТ
ч. (1) (нім., вибій) горизонтальна підземна виробка впоперек простягання родовища, яка не має безпосередньо виходу на поверхню. (2) (гр., …
ОРТЗАНД
(нім., від місце, гірничий вибій і пісок) різновид ортштейну, що утворюється в піщаних підзолистих грунтах.
ОРТИКОН
ортикон; ч. (гр., прямий, дійсний і зображення) передавальна телевізійна трубка для перетворення світлового зображення на електричні …
ОРТИТ
(гр., прямий, правильний) мінерал класу силікатів, бурого, смоляно-чорного кольору; радіоактивний. Сировина для одержання рідкісноземельних …
ОРТО...
(гр., прямий, пірний) у складних словах відповідає поняттям "прямий", "правильний".
ОРТОАТОМ
(орто... і атом) атом, в якому сума спінів електронів дорівнює одиниці (напр., атом гелію в стані, коли спіни обох його електронів напрямлені …
ОРТОГЕНЕЗ
ортогенез; ч. (орто... і ...генез) ідеалістична антидарвіністична теорія, за якою розвиток організмів являє собою нібито лише "органічний ріст" у …
ОРТОГНАТИЗМ
(орто... і гр., щелепа) тип профілю обличчя людини, коли верхня щелепа не виступає або незначно виступає вперед за загальну фронтальну площину …
ОРТОГОНАЛЬНИЙ
ортогональний (гр., прямокутний) той, що має прямий кут (або прямі кути).
ОРТОДОКС
ортодокс; ч. (гр., правовірний) той, що неухильно додержується певних переконань, напрямів, учень.
ОРТОДОКСІЯ
ортодоксія; ж. (гр., мислю вірно) неухильне додержання певного вчення, поглядів, тверда послідовність у поглядах.
ОРТОДОКСАЛЬНИЙ
ортодоксальний (гр.) який неухильно дотримується принципів якого-небудь учення, світогляду; послідовний, правовірний.
ОРТОДОНТІЯ
(орто... і гр., зуб) розділ стоматології, що вивчає деформацію зубних рядів і щелепно-лицьового скелета, її профілактику і лікування.
ОРТОДРОМІЯ
(орто... і гр., біг, шлях) найкоротша лінія між двома точками на поверхні кулі; дуга великого кола. Інша назва - ортодома.
ОРТОДРОМА
(орто... і гр., біг, шлях) найкоротша лінія між двома точками на поверхні кулі; дуга великого кола.
ОРТОКЛАЗ
ортоклаз; ч. (орто... і гр., заломлення) породоутворюючий мінерал з класу силікатів, білого, рожевого кольору. Використовують у склоробній та …
ОРТОПЕДІЯ
ортопедія; ж. (орто... і ...педія) галузь медицини, що займається вивченням, лікуванням і профілактикою стійких деформацій органів руху й опори у …
ОРТОПЕДИЧНИЙ
ортопедичний той, що стосується ортопедії; О-не взуття, О-на пластинка, О-ні апарати - пристосування для лікування деформацій органів руху й опори у …
ОРТОСТИХА
(орто... і гр., лінія) вертикальна лінія, що її можна мислено провести між основами листків або бічних коренів, розташованих один під одним.
ОРТОТРОПІЗМ
(орто... і тропізми) спрямування ростучих органів рослин паралельно напрямові діяння подразника: в бік подразника або від нього.
ОРТОХРОМАТИЗАЦІЯ
ортохроматизація; ж. (орто... і гр., колір) підвищення чутливості до кольору емульсії фотоматеріалів додаванням сенсибілізаторів, які роблять її …
ОРТОХРОМАТИЧНИЙ
ортохроматичний (орто... і хроматичний) той, що має підвищену чутливість до зеленого й жовтого світла (напр., О-ні фотографічні пластинки).
ОРТОЦЕНТР
ортоцентр; ч. (орто... і центр) точка перетину висот трикутника.
ОРТШТЕЙН
ортштейн; ч. (нім., від місце, гірничий вибій і камінь) темно-бура кірка або прошарок щільного залізистого піску чи пісковику, що утворюється в …
ОРФАРІОН
(англ., гр., Орфей) струнний щипковий музичний інструмент типу гітари; орферіон.
ОРФЕЙ
Орфей; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології чарівний музика й співак. 2. перен. Солодкозвучний співець.
ОРФЕОН
(фр., гр., Орфей) різновид струнного смичково-клавішного музичного інструмента - смичкового клавіру.
ОРФЕРІОН
(англ., гр., Орфей) струнний щипковий музичний інструмент типу гітари.
ОРФОГРАФІЯ
орфографія; ж. (гр.) система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови; правопис.
ОРФОЕПІЯ
орфоепія; ж. (гр., правильність мови) 1. Розділ мовознавства, що вивчає правильність вимови слів. 2. Система загальноприйнятих правил літературної …
ОРХІДЕЇ
(гр., яєчко та вид, вигляд) багаторічні трав'янисті рослини родини зозулинцевих. Назву "орхідеї" застосовують здебільшого до тропічних видів. …
ОРХІДЕЯ
орхідея; ж. (гр.) південна трав'яниста рослина родини зозулинцевих із запашними квітками різного кольору і вигадливої форми.
ОРХІТ
(гр., яєчко) запалення яєчка в людини й тварин. Інша назва - тестит.
ОСІРІС
у давньоєгипетській релігії бог рослинності, володар потойбічного світу.
ОСАННА
осанна; ж. (євр.) молитовний вигук, що означає "спаси і допоможи", а також "слава". Див. також: акафіст, алілуя
ОСАРСОЛ
(гр., кислий, лат., миш'як і ...ол) мед. лікарський препарат. Застосовують при лікуванні сифілісу, амебної дизентерії тещо.
ОСЕЇН
осеїн; ч. (лат., кістковий) органічна речовина, шо утворює основу кісткової тканини.
ОСЕТ
(фр.) французька шерстяна матерія.
ОСМІЙ
осмій; ч. (гр., запах) хімічний елемент, символ Os, ат. н. 76; твердий синювато-сірий метал, належить до платинових металів. Застосовують у …

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.