ТИГЕЛЬ тигель; ч.
(нім., гр., сковорода, каструля)
1. Посудина для плавлення або нагрівання різних матеріалів.
2. Масивна металева плита друкарських
ТИГМОТРОПІЗМ (гр., дотик і тропізми)
те саме, що й гаптотропізм. ТИК ч.
(1)
(фр.)
мимовільні одноманітні скорочення певних м'язів або груп м'язів (частіше обличчя).
(2)
(англ., від порт., з малайського)
рід
ТИКАЛЬ (з мови таї)
те саме, що й бат. ТИКОНД (ти(тан) і конд(енсатор))
ізоляційний матеріал. Виготовляють з двоокису титану в суміші з глиною.
Застосовують як діелектрик для конденсаторів. ТИКСОТРОПІЯ тиксотропія; ж.
(гр., доторкання і ...тропія)
1. Здатність колоїдів і суспензій загусати, перетворюючись з рухливих рідин на гелі.
2. Здатність
ТИЛЬДА тильда; ж.
(ісп., від лат., напис)
1. Діакритичний знак, який показує м'якість приголосного або носовий характер голосного в мовах з латинським
ТИМІН (гр., чебрець)
органічна сполука, що належить до піримідинових основ. Входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Міститься в усіх живих
ТИМОЛ тимол; ч.
(гр., чебрець і ...ол)
мед.
лікарський препарат.
Застосовують як протиглистяний і протимікробний засіб. ТИМПАН тимпан; ч.
(гр., барабан)
1. Ударний музичний інструмент - вид мідних тарілок або невеликої литаври.
2. Внутрішнє поле фронтону.
3. те саме, що й
ТИМПАНІЧНИЙ тимпанічний
той, що стосується тимпанії, хворий на тимпанію. ТИМПАНІЯ тимпанія; ж.
(гр., бубон)
хвороба жуйних тварин; розширення газами передшлунків (рубця, сітки і книжки). Виникає при надмірному поїданні кормів, що
ТИМПАНАЛЬНІ ОРГАНИ органи слуху в деяких комах, що містяться на передніх ніжках або сегментах черевця; складаються з тонкої хітинової перетинки, коливання якої сприймає
ТИМПАНАЛЬНИЙ тимпанальний
(гр., барабан)
барабанний;
- тимпанальні органи ТИНКТУРА тинктура; ж.
(лат., від забарвлюю, зволожую)
настойка лікарської речовини на воді, спирті чи ефірі. ТИП тип; ч.
(фр., гр., відбиток, форма, зразок)
1. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ; марка.
2. спец. Найвища
ТИПІЗАЦІЯ типізація; ж.
1. Художнє узагальнення певних життєвих явищ; одна з особливостей творчого методу літератури й мистецтва.
2. Зведення виробництва
ТИПАЖ типаж; ч.
(фр.)
1. Особа з характерною зовнішністю, яка є моделлю для художника, скульптора, фотографа або підходить до виконання певної ролі в
ТИПОВИЙ типовий
1. Той, що є зразком, взірцем, стандартом для ряду явищ, випадків або відповідає певному зразку.
2. Характерний; властивий певному типові
ТИПОЛОГІЯ типологія; ж.
(тип і ...логія)
вид наукової систематизації, класифікація чогось за спільними ознаками. ТИПОМЕТР типометр; ч.
(гр., відбиток і ...метр)
1. Інструмент для контрольного вимірювання кегля друкарських літер.
2. Лінійка для вимірювання у
ТИПОМОРФІЗМ (тип і ...морфізм)
властивість мінералів змінювати всі або деякі свої ознаки (кристалографічні особливості, характер агрегатів, забарвлення, густину
ТИР тир; ч.
(1)
(фр., букв. - стрілянина)
приміщення для стрільби з ручної вогнепальної і пневматичної зброї.
(2)
(гол.)
суміш із смоли, каніфолі й
ТИРАДА тирада; ж.
(фр., з іт., від тягти)
довга фраза, багатослівна репліка, монолог, виголошений піднесеним тоном. ТИРАЖ тираж; ч.
(1)
(фр., від тягти)
1. Розіграш державної позички або лотереї; розигри.
2. Погашення облігацій позик або інших паперів установою, що
ТИРАН тиран; ч.
(гр.)
1. У Стародавній Греції та Римі, а також в Італії 13-15 ст. - правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує
ТИРАНІЧНИЙ тиранічний
(гр.)
жорстокий, деспотичний. ТИРАНІЯ тиранія; ж.
(гр.)
1. Одноособове правління, що встановлюється внаслідок насильницького захоплення влади.
2. Панування за допомогою жорстоких
ТИРАНА тирана; ж.
(ісп.)
іспанський (андалузький) танець. ТИРАНОЗАВР тиранозавр; ч.
(гр., тиран і ...завр)
викопний плазун з підряду хижих динозаври. Рештки відомі з відкладів мезозою.
Див.
ТИРАТА (іт., затягування)
муз. гамоподібний пасаж. ТИРАТРОН тиратрон; ч.
(гр., двері, вхід і (елек)трон)
іонний електровакуумний прилад з катодом, анодом і сіткою, наповнений інертним газом, воднем, парою
ТИРЕОЇДИН тиреоїдин; ч.
(гр., щитовидний)
мед.
лікарський препарат, що містить тироксин.
Застосовують при зниженій функції щитовидної залози. ТИРЕОЗ (гр., щит)
розлад секреції щитовидної залози. ТИРЕОТОКСИКОЗ тиреотоксикоз; ч.
(гр., щит і токсикоз)
захворювання людини, що виникає при підвищеній секреторній функції щитовидної залози. ТИРИСТОР тиристор; ч.
(англ.)
керований напівпровідниковий вентиль. ТИРОЗИН тирозин; ч.
(гр., сир)
амінокислота, що входить до складу майже всіх білків. В організмі Т. є вихідною речовиною для синтезу гормонів тироксину і
ТИРОКСИН тироксин; ч.
(гр., щит і їдкий, кислий)
гормон щитовидної залози. Стимулює обмін речовин, ріст і диференціацію тканин в організмі людини й тварин.
ТИТАН титан; ч.
(гр.)
1. Хімічний елемент, твердий метал сіро-сталевого кольору, який завдяки його високим механічним та антикорозійним властивостям
ТИТАНІТ титаніт; ч.
(титан)
те саме, що й сфен.
Див. також:
сфен ТИТАНІЧНИЙ титанічний
(гр.)
величезний, колосальний.
Див. також:
титани ТИТАНИ (гр.)
1. У давньогрецькій міфології людиноподібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом, але зазнали
ТИТАНОМАГНЕТИТ титаномагнетит; ч.
(титан і магнетит)
мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору. Руда заліза, титану.
Див. також:
титан ТИТАНОТЕРІЄВІ (титани і ...терій)
родина викопних ссавців ряду непарнокопитих. Рештки відомі з відкладів палеогену.
Інша назва - бронтотерієві. ТИТР титр; ч.
(фр., титул, заголовок, від лат., надпис)
1. хім. Вміст якої-небудь речовини в одному кубічному сантиметрі розчину.
2. Характеристика
ТИТРУВАННЯ титрування; с.
хім. метод об'ємного аналізу - поступове додавання розчину якої-небудь речовини з титром певної концентрації до розчину досліджуваної
ТИТУЛ титул; ч.
(лат., букв. - напис)
1. Спадкове або надане монархом звання (граф, князь, барон тощо), з яким пов'язані особливі права і привілеї.
ТИТУЛЬНИЙ титульний
той, що належить до титулу (3,4);
- титульний список
- титульна сторінка ТИТУЛЬНИЙ СПИСОК в Україні перелік об'єктів, які включено до плану капітального будівництва
|