Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Ф (803)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 > >>
ФАЛЬШКІЛЬ
фальшкіль; ч. (нім., від несправжній і кіль) дерев'яний чи металевий брус, що прикріплюється під кілем для оберігання його від пошкоджень або …
ФАМІЛІСТЕР
(фр., від лат., сім'я) гуртожиток для робітників, побудований Годеном - учнем Фур'є в м. Гізі (Франція) за типом фаланстера. Проте Фур'є передбачав, …
ФАМІЛІЯ
фамілія; ж. (лат., сім'я) 1. розм. Те, саме, що прізвище. 2. заст. Рід. 3. діал. Родина, члени родини, сім'я. 4. У Стародавньому Римі - родина …
ФАМІЛЬНИЙ
фамільний (фамілія) 1. Спадковий. 2. Належний до сім'ї, сімейний.
ФАМІЛЬЯРНИЙ
фамільярний (лат., сімейний, близький) безцеремонний, надто вільний, розв'язний у поводженні, панібратський.
ФАМУЛУС
(лат., раб, слуга, служник) 1. У середні віки - слуга або зброєносець. 2. В зарубіжних університетах - асистент лікаря або студент при професорі …
ФАНАБЕРІЯ
фанаберія; ж. (гол, розм.) 1. Недоречна гордість, пиха, чванливість. 2. Безглуздий, невмотивований учинок, примха, дивацтво. Див. …
ФАНАТИЗМ
фанатизм; ч. (фр., від лат., несамовитий, шалений) 1. Сліпа, пристрасна відданість своїй вірі й нетерпимість до інших вірувань, до іновірців. 2. …
ФАНАТИК
фанатик; ч. (лат., несамовитий, шалений) 1. Людина, що відзначається несамовитістю, крайньою нетерпимістю до інаковіруючих, здатна на бузувірство, …
ФАНАТИЧНИЙ
фанатичний той, що відзначається фанатизмом.
ФАНГСБОТ
(гол., від ловля і човен, судно) судно для звіробійного промислу та для допоміжних потреб.
ФАНДАНГО
фанданго; с. (ісп.) іспанський народний танець.
ФАНЕРОГАМИ
(гр., явний і шлюб) заст. Насінні рослини з видимими органами статевого розмноження.
ФАНЕРОЗОЙ
(гр., явний і ...зой) найновіший еон геологічної історії Землі, включає три ери: палеозой, мезозой та кайнозой.
ФАНЗА
фанза; ж. (кит.,фан-цзи) 1. Житло каркасного типу в Китаї. 2. Легка китайська шовкова тканина.
ФАНТ
фант; ч. (гол., від нім., застава) 1. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. 2. …
ФАНТАЗІЯ
фантазія; ж. (лат., з гр., уява) 1. Творча уява. 2. Витвір уявлення, мрія. 3. Нічим не обгрунтована думка, вигадка, казка, байка, …
ФАНТАЗЕР
фантазер; ч. 1. Людина, що живе мріями, мрійник. 2. Особа, яка видає свої фантазії за дійсність.
ФАНТАСМАГОРІЯ
фантасмагорія; ж. (гр., привид і говорю) 1. Світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. 2. …
ФАНТАСТИКА
фантастика; ж. (гр., здатність уявляти) 1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка, казка. 2. Жанр …
ФАНТОМ
фантом; ч. (фр., гр., привид, примара) 1. Привид, примара, ілюзія. 2. Модель людського або тваринного тіла (чи його частини) натурального розміру, …
ФАНТОШ
(фр., від італ., лялька, опудало) те саме, що й маріонетка.
ФАНФАРА
фанфара; ж. (іт.) 1. Духовий інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз …
ФАНФАРОН
фанфарон; ч. (ісп., від араб., фарфар - легковажний, балакучий) хвалько.
ФАРА
фанфара; ж. (фр.) електричний ліхтар на транспортній машині, яким освітлюють дорогу. Від назви о. Фарос (поблизу Александрії), що в давнину …
ФАРАДА
фарада; ж. одиниця електричної ємності в Міжнародній системі одиниць; електроємність провідника, потенціал якого збільшується на 1 вольт, коли йому …
ФАРАДИЗАЦІЯ
фарадизація; ж. метод лікувального й діагностичного застосування змінного струму низької частоти. Від прізвища англійського фізика М. Фарадея.
ФАРАНДОЛА
фарандола; ж. (фр.) французький (провансальський) старовинний народний хороводний танок.
ФАРАОН
фараон; ч. (гр., з єгип.) 1. Титул царя в Стародавньому Єгипті, монарх. 2. Прізвисько поліцая. 3. заст. Вид азартної гри в карти (звичайно без …
ФАРВАТЕР
фарватер; ч. (гол., від плавати і вода) 1. Найзручніший і найнебезпечніший водний шлях для плавання суден, позначений сигнальними знаками. 2. …
ФАРИНГІТ
фарингіт; ч. (гр., глотка) хронічне або гостре запалення слизової оболонки глотки у людини і деяких тварин. Причиною Ф. у людини є місцеве …
ФАРИНГАЛЬНИЙ
фарингальний (гр., глотка) приголосний звук, що вимовляється шляхом зближення кореня язика зі стінками піднебіння. Див. …
ФАРИНГОСКОПІЯ
фарингоскопія; ж. (гр., глотка і ...скопія) огляд глотки й піднебіння за допомогою спеціального дзеркала.
ФАРИНОТОМ
фаринотом; ч. (лат., борошно і гр., розрізування) прилад для поперечного розрізування зерен пшениці або ячменю з метою визначення їх скловидності, …
ФАРИСЕЇ
(гр., від давньоєвр., перушім - ті, що відокремились) 1. Послідовники релігійно-політичної течії, що існувала в Іудеї з середини 2 ст. до н. е. до …
ФАРИСЕЙ
фарисей; ч. (гр.) 1. У Стародавній Іудеї - послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв, які відзначалися …
ФАРИСЕЙСТВО
фарисейство; с. 1. Вчення фарисеїв. 2. Лицемірство, зовнішня благочестивість.
ФАРМАКОГНОЗІЯ
фармакогнозія; ж. (гр., ліки і ...гнозія) розділ фармації, що вивчає лікарську сировину переважно рослинного, а також тваринного походження.
ФАРМАКОЛОГІЯ
фармакологія; ж. (гр., ліки і ...логія) наука, що вивчає закономірності взаємодії між лікарськими речовинами і організмом, діяння ліків на організм …
ФАРМАКОПЕЯ
фармакопея; ж. (гр., ліки і роблю, готую) збірник загальнодержавних стандартів і положень, які нормують якість лікарських засобів. У Ф. визначено …
ФАРМАКОТЕРАПІЯ
фармакотерапія; ж. (гр., ліки і терапія) лікування фармакологічними (лікарськими) препаратами.
ФАРМАКОХІМІЯ
фармакохімія; ж. (гр., ліки і хімія) хімія лікарських речовин. Вивчає способи утворення, фізико-хімічні властивості, методи аналізу й способи …
ФАРМАЦЕВТИКА
фармацевтика; ж. (гр., ліки) фармація; наука, що займається вишукуванням, вивченням, розробкою способів добування, обробки, виготовлення й …
ФАРС
фарс; ч. (фр., від лат., начиняю, наповнюю) 1. У країнах Західної Європи 14 - 16 ст. - комедія легкого, жартівливого змісту із зовнішніми комічними …
ФАРФОР
фарфор; ч. (перс., фегфур) 1. Мінеральна маса з сумішу каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (переважно білого кольору), яка після …
ФАС
фас; ч. (фр., від лат., обличчя) 1. Вигляд обличчя, предмета тощо спереду. 2. заст. Фасад. 3. спец. Прямолінійна ділянка оборонної споруди, …
ФАСАД
фасад; ч. (фр., від обличчя, лице) 1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю; фасада, лице, чоло, фронт, фас. 3. перен. …
ФАСЕТ
фасет; ч. (фр., грань) 1. Скошена бічна грань чого-небудь, напр., ф. дзеркала. 2. Грань відшліфованого каменя. 3. Рогівка оматидія, тобто кожного …
ФАСКА
фаска; ж. (фр., грань) скошена частина гострого ребра або кромки на металевих, дерев'яних та інших виробах.
ФАСОН
фасон; ч. (фр.) 1. Крій, модель, зразок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо. 2. перен. Певний спосіб, певна манера …

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.