Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Ш (215)

< 1 2 3 4 5 > >>
ШЕДЕВР
шедевр; ч. (фр., букв. - головна робота) 1. В середні віки в Західній Європі - зразки виробів, які мали подавати ремісники, щоб здобути звання …
ШЕДУЛА
(англ., опис, від лат., смужка паперу) в ряді країн (Англії, Італії та інших) частки, на які поділяють усі доходи залежно від їхніх джерел і кожна з …
ШЕЗЛОНГ
шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
ШЕЙК
шейк; ч. (англ., букв. - тремтіння) парний танець англійського походження.
ШЕЙХ
шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського …
ШЕЛАК
шелак; ч. (гол.) смола, яку виділяють молоді пагони деяких тропічних рослин внаслідок укусів цих пагонів т. зв. лаковими червецями. Використовують …
ШЕЛЬСЬКА КУЛЬТУРА
археологічна культура раннього палеоліту. Від назви стоянки біля містечка Шеля поблизу Парижа. Див. також: палеоліт
ШЕЛЬТЕРДЕК
шельтердек; ч. (англ., від навіс і палуба) верхня легка (захисна навісна) палуба на судні.
ШЕЛЬФ
шельф; ч. (англ., букв. - уступ) 1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів. 2. Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний …
ШЕНГ
китайський язичковий музичний інструмент типу губної гармошки.
ШЕНКЕЛЬ
шенкель; ч. (нім.) внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки. Натиском Ш. коня посилають уперед.
ШЕНЬШІ
(кит., букв. - мужі, що носять чиновний пояс) стан у феодальному Китаї; складався з поміщиків, які самі або члени їхніх сімей обіймали чиновні …
ШЕРБЕТ
шербет; ч. (тюрк., від араб., шараб) 1. Східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром. 2. Густа маса, виготовлена з фруктів чи кави, …
ШЕРИФ
шериф; ч. (1) (англ., від англосакс., графство і службовець, правитель) виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, …
ШЕРХЕБЕЛЬ
шерхебель; ч. (нім., від загострювати і струг) столярний інструмент (рубанок з закругленим лезом) для первинного (грубого) стругання деревини.
ШЕФ
шеф; ч. (фр., голова, керівник) 1. загальна назва начальника установи, підприємства, відділу тощо. 2. У царській Росії офіційний попечитель …
ШИЇЗМ
шиїзм; ч. (араб., група прибічників) один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі.
ШИБЕР
шибер; ч. (нім., заслінка) 1. Заслінка в димоходах заводських печей і котельних установок, якою регулюють тягу. 2. Затулка (щит), якою відключають …
ШИВА
(санскр., букв. - прихильний, дружній) бог-руйнівник і водночас творець у трійці (трімурті) головних богів індуїстського пантеону.
ШИВАЇЗМ
один з основних напрямів індуїзму, що склався на грунті культу бога Шиви.
ШИЗОГОНІЯ
шизогонія; ж. (гр., розсікаю, розділяю і ...гонія) множинний поділ; одна з форм нестатевого розмноження багатьох найпростіших і деяких водоростей.
ШИЗОФРЕНІЯ
шизофренія; ж. (гр., розсікаю, розділяю і серце, душа, розум) тяжке психічне захворювання, яке характеризується стійкими змінами психіки, …
ШИК
шик; ч. (фр.) показна вишуканість у манерах одягатися, триматися.
ШИЛІНГ
шилінг; ч. (англ.) 1. Монета Англії, 1/20 фунта стерлінгів, та багатьох інших країн, 1/20 національних грошових одиниць. 2. Грошова одиниця: …
ШИМІ
шимі; ч. (англ.) салонний бальний танець, поширений у 20-х рр. 20 ст. Різновид фокстрота. Див. також: фокстрот
ШИМПАНЗЕ
шимпанзе; ч. (фр., з афр., цім-пензе) рід африканських людиноподібних мавп. Поряд з горилою за анатомічними та іншими ознаками найближчий до людини.
ШИНА
шина; ж. (нім.) 1. Металевий обруч, який насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін. 2. Гумовий суцільний …
ШИНГАРДИ
(англ., від гомілка і захист) 1. Щитки, гнучкі пристосування з шкіри або брезенту з набивкою всередині, які надівають у спортивних іграх на ноги, …
ШИНТОЇЗМ
(яп., синто, букв. - шлях богів) синтоїзм; релігія, що сформувалася в ранньофеодальній Японії на основі елементів шаманства, яке мало назву синто; …
ШИНЬЙОН
шиньйон; ч. (фр.) жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся (переважно накладного).
ШИРМА
ширма; ж. (нім., заслона) 1. Складана переносна перегородка, зроблена з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін.; параван. 2. перен. Той …
ШИРСТРЕК
(англ., від кривизна борту і пояс) верхній пояс (найвищий ряд сталевих листів) бортової обшивки корпусу судна.
ШИФЕР
шифер; ч. (нім.) 1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору. 2. Будівельний плитковий матеріал (переважно даховий) з такого сланцю …
ШИФЕРВЕЙС
(нім., від сланець і біла фарба) застаріла назва свинцевого білила.
ШИФОН
шифон; ч. (фр., ганчірка) тонка м'яка бавовняна або шовкова тканина для білизни, жіночого одягу.
ШИФР
шифр; ч. (фр., букв. - цифра, від араб., сіфр - нуль) 1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й …
ШИХТА
шихта; ж. (нім., шар, прошарок) 1. Суміш вихідних матеріалів (руда, флюси, кокс, вугілля тощо), призначених для переробки в металургійних, хімічних …
ШКІВ
шків; ч. (гол.) колесо або коліщатко, до ободу яких прилягає приводний канат або пас.
ШКІПЕР
шкіпер; ч. (гол., від судно) 1. Командир несамохідного судна. 2. Завідуючий майном палубної частини військового або великого торговельного …
ШКАЛА
шкала; ж. (лат., дробина) 1. Лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваної величини на чому-небудь; …
ШКАНЦІ
шканці; мн. (гол.) мор. частина верхньої палуби між середньою й задньою щоглами; шканці на військових суднах - місце для парадів.
ШКВАЛ
шквал; ч. (англ.) 1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем). 2. перен. Про що-небудь, що з'явилось раптово, навально, в …
ШКЕНТЕЛЬ
шкентель; ч. (гол.) порівняно короткий сталевий або прядив'яний трос (переважно з огоном на кінці).
ШКЕРТ
шкерт; ч. (гол., хвіст, короткий канат) тонкий короткий кінець троса.
ШКОЛА
школа; ж. (лат., гр., вчена бесіда, навчальне заняття) 1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення, де він розташований. 2. Система …
ШКОТ
шкот; ч. (гол.) снасть для керування вітрилом (натягування нижнього кута вітрила).
ШЛІФ
шліф; ч. (нім.) відшліфована з обох боків тонка платівка мінералу або гірської породи для дослідження під мікроскопом.
ШЛІХ
шліх; ч. (нім.) сукупність важких, стійких щодо вивітрювання мінералів, яку одержують при промиванні різних розсипищ.
ШЛІХТА
шліхта; ж. (нім.) клейкий розчин (крохмаль, мило, гліцерин тощо), яким просочують основу тканини, щоб нитки стали міцнішими.
ШЛІЦ
шліц; ч. (нім., букв. - щілина) 1. техн. Поздовжній виступ або паз для з'єднування вала з деталями машини. 2. Розріз на спинці чи боках піджака.

< 1 2 3 4 5 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.