Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Г (1388)

<< < 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 > >>
ГЕМЕРИТРИН
(гем... і гр., червоний) дихальний пігмент безхребетних, червоного кольору.
ГЕМЕРОЛОГІЯ
(гр.) наука укладання календарів.
ГЕМЛОК
(англ.) назва північноамериканських видів деревних рослин родини соснових.
ГЕМО...
(гр., кров) у складних словах відповідає поняттю "кров".
ГЕМОГЛОБІН
гемоглобін; ч. (гемо... і лат., куля) дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова …
ГЕМОГЛОБІНОЗИ
(гемоглобін і гр., страждання) хворобливі стани людини, зумовлені наявністю в еритроцитах одного або кількох патологічних гемоглобінів.
ГЕМОГЛОБІНОПАТІЇ
(гемоглобін і гр., страждання) хворобливі стани людини, зумовлені наявністю в еритроцитах одного або кількох патологічних гемоглобінів.
ГЕМОГЛОБІНУРІЯ
(гемоглобін і ...урія) поява гемоглобіну в сечі внаслідок внутрішньосудинного гемолізу.
ГЕМОГРАМА
гемограма; ж. (гемо... і ...грама) схематичний запис кількісного та якісного дослідження крові.
ГЕМОДІАЛІЗ
(гемо... і гр., розклад, відділення) метод позаниркового очищення крові при деяких захворюваннях нирок.
ГЕМОДИНАМОМЕТР
(гемо... і динамометр) апарат для визначення кров'яного тиску.
ГЕМОЛІЗ
гемоліз; ч. (гемо... і ...ліз) процес руйнування еритроцитів крові людини й тварин; гемоглобін при цьому надходить у плазму крові й розчиняється.
ГЕМОЛІЗИНИ
(гемоліз) речовини, що спричинюють гемоліз.
ГЕМОЛІМФА
(гемо... і лімфа) рідина, що циркулює в судинах і міжклітинних просторах тварин з незамкнутою кровоносною системою (членистоногих, молюсків) і …
ГЕМОЛІТИЧНИЙ
гемолітичний той, що викликає явище гемолізу (напр. , гемолітичні отрути) або супроводиться гемолізом (гемолітична жовтяниця, гемолітична хвороба …
ГЕМОМЕТР
гемометр; ч. (гемо(глобін) і ...метр) прилад для визначення кількості гемоглобіну крові.
ГЕМОНХОЗ
захворювання жуйних тварин, спричинюване круглими червами роду гемонхус. Уражають кишечник, нервову систему, кровотворні органи та ендокринні залози.
ГЕМОПАРАЗИТИ
(гемо... і паразити) те саме, що й гематозої.
ГЕМОПРОТЕЇДИ
(гемо... і протеїди) складні білки крові. Належать до хромопротеїдів.
ГЕМОПРОТЕУС
(гемо... і гр., перший) рід кровопаразитів типу найпростіших. Спричинюють захворювання птахів, ящірок, змій.
ГЕМОРАГІЧНА ГАРЯЧКА
група вірусних захворювань, що супроводяться гарячкою, геморагічним синдромом, ураженням нервової системи, внутрішніх органів, крові.
ГЕМОРАГІЧНИЙ
геморагічний (гр., кровоточивий) той, що супроводиться крововиливом - геморагічний діатез - геморагічна гарячка
ГЕМОРАГІЧНИЙ ДІАТЕЗ
група захворювань, які проявляються підвищеною кровотечею
ГЕМОРАГІЯ
(гр.) надмірна кровотеча, крововилив, витікання крові з судин людини й тварин внаслідок порушення цілості їхніх стінок.
ГЕМОРОЙ
геморой; ч. (гр., кровотеча, від кров і течу) вузлоподібне розширення вен прямої кишки. Спостерігається у людей при запальних процесах прямої …
ГЕМОСПОРИДІЇ
(гемо... і ...споридії) ряд найпростіших класу споровиків. Паразитують у крові хребетних тварин та людини, викликаючи захворювання.
ГЕМОСТАЗ
гемостаз; ч. (гемо... і ...стаз) 1. Припинення руху крові в судинах. 2. Спинення кровотечі.
ГЕМОТЕРАПІЯ
гемотерапія; ж. (гемо... і терапія) метод лікування введенням хворому крові (власної або донорської), а також препаратів, виготовлених з крові.
ГЕМОТОКСИНИ
(гемо... і токсини) речовини мікробного, рослинного чи тваринного походження, що ушкоджують оболонки еритроцитів крові та спричиняють їх гемоліз.
ГЕМОТОРАКС
гемоторакс; ч. (гемо... і торакс) мед. скупчення крові в порожнині плеври, виникає внаслідок внутрішньої кровотечі при травмах легень або при …
ГЕМОТРАНСФУЗІОЛОГІЯ
(гемо..., лат., переливання і ...логія) розділ гематології, який вивчає переливання крові та її складових частин.
ГЕМОФІЛІЯ
гемофілія; ж. (гемо... і гр., люблю) спадкове захворювання людини і тварин; характеризується значними й тривалими кровотечами внаслідок порушення …
ГЕМОЦІАНІН
(гемо... і гр., темно-синій) дихальний пігмент гемолімфи молюсків, вищих ракоподібних та деяких павукоподібних, що здійснює транспортування кисню в …
ГЕМОЦИТОБЛАСТИ
(гемо..., гр., вмістище, тут - клітина та ...бласти) клітини кровотворних органів людини та хребетних тварин (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні …
ГЕМПШИРИ
напівтонкорунна м'ясна порода овець. Від назви графства Гемпшір (Англія), де було виведено цю породу.
ГЕМУЛИ
(лат., зменш. від брунька) внутрішні бруньки більшості прісноводних та деяких морських губок, що служать для розмножування.
ГЕН
ч. (гр., рід, походження) елементарна одиниця спадковості.
ГЕНІАЛЬНИЙ
геніальний (лат., властивий генієві, плідний) найдосконаліший; створений генієм. Див. також: геній 3
ГЕНІЙ
геній; ч. (лат., дух) 1. В давньоримській міфології дух-покровитель, пізніше - добрий або злий дух взагалі. 2. Найвищий ступінь обдарованості, …
ГЕНІТИВ
генітив; ч. (лат.) родовий відмінок. Див. також: аблатив, акузатив, вокатив, датив, елатив, ергатив, локатив, номінатив, партітив
ГЕНЕАЛОГІЧНИЙ
генеалогічний (гр.) родовідний; Г-а класифікація мов - класифікація мов на основі їх спорідненості, зумовленої спільністю походження.
ГЕНЕАЛОГІЯ
генеалогія; ж. (гр., родовід) 1. Допоміжна історична дисципліна, що досліджує походження родів, окремих осіб, їхні родинні та ін. зв'язки. 2. …
ГЕНЕЗА
(гр.) генезис; походження, зародження, виникнення; процес утворення.
ГЕНЕЗИС
генезис; ч. (гр., від породжую, створюю) походження, виникнення; процес утворення.
ГЕНЕОНОМІЯ
генеономія; ж. (гр., рід і ...номія) розділ соціології, що вивчає походження та розвиток форм шлюбу й сім'ї.
ГЕНЕРАЛ
генерал; ч. (лат., загальний, спільний) військове звання або чин вищого командною складу збройних сил, а також керівних осіб деяких цивільних …
ГЕНЕРАЛ-АНШЕФ
генерал-аншеф; ч. (фр., головнокомандуючий) генеральське звання в Росії 18 ст.
ГЕНЕРАЛ-БАС
генерал-бас; ч. (нім., від іт., цифровий бас) старовинний цифровий спосіб фіксування супровідних акордів, коли цифри ставилися під найнижчою …
ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОР
генерал-губернатор; ч. 1. Вища службова особа в царській Росії, що очолювала генерал-губернаторство. 2. В країнах, що були британськими …
ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
генерал-губернаторство; с. адміністративно-територіальна одиниця в царській Росії (1775-1917 рр.), яка охоплювала територію однієї або кількох …

загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.