Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Е (849)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 > >>
ЕПІЦИКЛОЇДА
епіциклоїда; ж. (епі... і циклоїда) крива, яку описує довільна точка кола, що котиться по нерухомому колу зовні.
ЕПІЧНИЙ
епічний (гр.) 1. Властивий епосові; розповідний. 2. перен. Велично спокійний, безсторонній. Див. також: епос
ЕПАНАГОГА
(гр., підвищення, піднесення) збірник греко-римського або візантійського права. Видано в кінці 9 ст. Положення Е., що оформляли союз церкви й …
ЕПАНАЛЕПСИС
(гр., повторення, повернення) те саме, що й анадиплозис.
ЕПАТАЖ
епатаж; ч. (фр.) скандальна витівка.
ЕПАТУВАТИ
епатувати (фр.) вражати, дивувати незвичайною поведінкою. Див. також: епатаж
ЕПЕЙРОГЕНІЧНІ РУХИ
(гр., суша і походження) тривалі повільні підняття й опускання земної кори, які відбуваються постійно під впливом процесів, що розвиваються у …
ЕПЕЙРОФОРЕЗ
(гр., суша і переношу) горизонтальне переміщення материків, зумовлене процесами, що відбуваються в надрах Землі.
ЕПЕНДИМА
епендима; ж. (гр., верхній одяг) тонка оболонка, що вистилає мозкові шлуночки й центральний канал спинного мозку.
ЕПЕНТЕЗА
епентеза; ж. (гр., вставка) поява додаткового звука в складі слова, напр., розмовне "промблема" замість "проблема". Див. …
ЕПОД
епод; ч. (гр.) в античному віршуванні - ліричний вірш, в якому довгі рядки чергуються з короткими.
ЕПОЛЕТИ
(фр., від плече) вузькі, заокруглені на кінці погони, де розміщуються знаки розрізнення. Належність парадної форми офіцерів, генералів, адміралів в …
ЕПОНІМ
епонім; ч. (гр., той, що дає ім'я, назву) 1. У давньогрецькій міфології - бог, герой або людина, що давали назву місту, громаді або року. 2. У …
ЕПОНЖ
епонж; ч. (фр., букв. губка) різновид штучної тканини. Використовують для виготовлення одягу.
ЕПОПЕЯ
епопея; ж. (гр., від розповідь, епос і творю) 1. Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено великі історичні події, поставлено проблеми …
ЕПОС
епос; ч. (гр., слово, розповідь) 1. Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2. Оповідний рід художньої літератури. Жанри Е. - епопея, роман, …
ЕПОХА
епоха; ж. (гр., зупинка, затримка) 1. Певний проміжок часу, що його ознакою є визначні події або процеси в природі, суспуіьстві, науці, …
ЕПСОМІТ
епсоміт; ч. мінерал класу сульфатів, білого кольору, іноді безбарвний. Використовують для одержання магнієвих препаратів. Від назви мінеральних …
ЕПУЛІС
епуліс; ч. (епі... і гр., ясна) доброякісна пухлина ясен; спостерігається найчастіше при тривалому подразненні тканин ясен.
ЕПЮР
епюр; ч. (фр., кресленик) кресленик, на якому просторова фігура зображена ортогональними проекціями її, суміщеними в одній площині.
ЕПЮРА
епюра; ж. (фр., кресленик) графік залежності однієї величини від іншої (напр., у теорії машин і механізмів Е. зображає зміну швидкості чи …
ЕРІОМЕТР
(гр., вовна і ...метр) прилад для вимірювання товщини волосинок вовни, а також вовняних тканин.
ЕРА
ж. (лат., вихідне число) 1. Час, з якого запроваджується система літочислення. 2. Подія, особливо визначний момент, що відкриває новий період …
ЕРАТО
Ерато; ж. (гр.) у давньогрецькій міфології - одна з 9 муз, покровителька ліричної поезії.
ЕРБІЙ
ербій; ч. хімічний елемент, символ Er, ат. н. 68; блискучий метал, належить до лантаноїдів. Застосовують для виробництва деяких сплавів, скла тощо. …
ЕРГ
(гр., робота) одиниця роботи або енергії в СГС системі одиниць. Е. - робота сили в 1 дину на шляху в 1 см.
ЕРГАСТЕРІЙ
(гр., від працюю) у Стародавній Греції майстерня, в якій працювали раби.
ЕРГАСТОПЛАЗМА
ергастоплазма; ж. (гр., діяльний, енергійний і плазма) внутрішньоклітинний органоїд, на поверхні якого містяться особливі зернята (ґранули) …
ЕРГАСТУЛ
(лат., тюрма, гр., працюю) у Стародавньому Римі в'язниця для рабів (здебільшого підземна), в якій в'язні, закуті в кайдани, виконували особливо …
ЕРГАТИВ
ергатив; ч. (нім. з гр., діюча особа) відмінок у деяких мовах (напр., баскській); українській не властивий. Див. …
ЕРГОКАЛЬЦИФЕРОЛ
(ерго(стерин), кальцій і гр., несу) жиророзчинний протирахітичний вітамін D2, необхідний для нормального росту кісток; сприяє засвоєнню кальцію, що …
ЕРГОНОМІКА
ергономіка; ж. (гр., робота і закон) наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми …
ЕРГОНОМІЯ
(гр., робота і закон) наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального …
ЕРГОСТЕРИН
ергостерин; ч. (фр., ріжки і гр., твердий) органічна речовина, циклічний спирт групи стеринів. Від діяння ультрафіолетового проміння перетворюється …
ЕРГОТАМІН
(фр., ріжки і аміни) мед. лікарський препарат. Застосовують при маткових кровотечах, атонії матки, мігрені.
ЕРГОТИЗМ
ерготизм; ч. (фр., ріжки) отруєння людини ріжками, що потрапляють у борошно; характеризується розладом травлення, місцевим змертвінням тканини, …
ЕРГОТИН
(фр., ріжки) мед. лікарський препарат; очищений рідкий екстракт ріжків. Один з кровоспинних засобів.
ЕРДЕЛЬТЕР'ЄР
ердельтер'єр; ч. (англ.) порода службових собак, виведена в Англії, в долині річки Еру.
ЕРЕ
ере; с. (сканд.) дрібна монета Швеції, Норвегії і Данії 1/100 крони.
ЕРЕБ
ереб; ч. (гр.) у давньогрецькій міфології підземне царство темряви.
ЕРЕКТОР
еректор; ч. (англ., від лат., ставлю прямо, підіймаю, напружую) пересувний пристрій для механізованого встановлення тюбінгів або блоків при …
ЕРЕКЦІЯ
ерекція; ж. (лат., випрямлення, набрякання) збільшення об'єму чоловічого статевого члена; настає в результаті наповнення кров'ю порожнин його (т. …
ЕРЕМУР
еремур; ч. (гр., одинокий і хвіст) рід багаторічних рослин родини лілійних. Поширені в Центральній Азії та Південно-Східній Європі. Деякі види …
ЕРЕМУРУС
еремурус; ч. (гр.) рід багаторічних рослин лілійних. Поширені в Центрально-Східній Європі. Деякі види вирощують як декоративні, з коріння деяких …
ЕРЕТИЗМ
еретизм; ч. (гр., дратую) мед. стан підвищеної збудливості, подразливості.
ЕРЗАЦ
ерзац; ч. (нім., заміна) неякісний замінник, сурогат.
ЕРИЗИПЕЛОЇД
(гр., бешиха) інфекційна хвороба, що уражає здебільшого свиней. Людина заражається при контакті з хворою твариною, обробці інфікованого м'яса. Інша …
ЕРИНІЇ
(гр.) у давньогрецькій міфології - богині прокляття, кари й помсти (Тисіфона, Аллекто і Мегера), що живуть в Аїді. У римлян - фурії. Вони …
ЕРИСТИКА
еристика; ж. (гр., від сперечаюсь) мистецтво вести спір, полеміку.
ЕРИТЕМА
еритема; ж. (гр., червоність) почервоніння шкіри під впливом різний подразнень - механічних, хімічних, фізичних тощо.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.