Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Е (849)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 > >>
ЕРИТРИТ
(гр., червоний) чотириатомний спирт, безбарвна кристалічна речовина. Застосовують у харчовій промисловості, парфюмерії, медицині тощо.
ЕРИТРОБЛАСТИ
(гр., червоний та ...бласти) одна з проміжних стадій розвитку червоних кров'яних тілець (еритроцитів) у хребетних тварин і людини.
ЕРИТРОМІЦИН
еритроміцин; ч. (гр., червоний і ...міцин) антибіотик, який затримує ріст стійких до пеніциліну форм збудників хвороб.
ЕРИТРОЦИТИ
(гр., червоний і ...цити) одна з форм клітин крові людини й багатьох тварин; містять гемоглобін, виконують головну роль у газообміні організму …
ЕРКЕР
еркер; ч. (нім.) напівкруглий, тригранний або гранчастий засклений виступ у зовнішній стіні будинку.
ЕРЛ
ч. (англ.) в Англії за раннього Середньовіччя - представник родової знаті, з 11 ст. відповідає поняттю "граф".
ЕРЛІФТ
ерліфт; ч. (англ., від повітря і підіймання) 1. Пристрій для піднімання крапельної рідини енергією стиснутого повітря, змішаного з нею. 2. …
ЕРМІТ
(гр.) відлюдник, самітник, анахорет, мешканець пустелі.
ЕРМІТАЖ
ермітаж; ч. (фр., букв. - келія, від пустельник) 1. Заміський будинок, парковий павільйон. 2. Музей мистецтва у Петербурзі, заснований у 1764 р.
ЕРОЗІЯ
ерозія; ж. (лат., роз'їдання, від роз'їдаю) 1. Руйнування грунту або гірських порід текучою водою. 2. Руйнування металу або поверхні металевих …
ЕРОС
ерос; ч. (гр.) у давньогрецькій міфології - бог кохання; у давньоримській - Амур, або Купідон.
ЕРОТ
(гр.) у давньогрецькій міфології бог кохання, у давньоримській - Амур, або Купідон. Інша назва - Ерос.
ЕРОТИКА
еротика; ж. (гр., любовні начала) почуттєвість, хтивість, підвищений інтерес до проблем статі.
ЕРОТОМАНІЯ
еротоманія; ж. (гр., любов і ...манія) хворобливо підвищена статева збудливість, психічний розлад на еротичному грунті.
ЕРСТЕД
Ерстед одиниця напруженості магнітного поля в СГС системі одиниць; дорівнює напруженості магнітного поля в точці на віддалі 2 см від нескінченно …
ЕРУДИТ
ерудит; ч. (лат., освічений, вчений) людина, що має глибокі різносторонні знання.
ЕРУДИЦІЯ
ерудиція; ж. (лат., освіченість, вченість, від освічую) глибокі знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність.
ЕРУПТИВНИЙ
еруптивний (лат., від вириваюсь назовні) вивержений, вулканічного походження.
ЕРУПЦІЯ
ерупція; ж. (лат., виверження) спалах на Сонці; має вигляд яскравих точок на фоні фотосфери.
ЕРФЛІТ
(англ.) 1. Пристрій для піднімання крапельної рідини енергією стиснутого повітря, змішаного з нею. 2. Компресорний (з використанням повітря) спосіб …
ЕРЦГЕРЦОГ
ерцгерцог; ч. (нім.) титул австрійських принців до 1918 р.
ЕСЕ
есе; с. (фр., букв. - спроба) короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми. Іноді термін "есе" вживають з …
ЕСЕНЦІЯ
есенція; ж. (лат., суть) 1. Леткі ефірні масла, добуті дистиляцією з рослин. 2. Міцний розчин, витяжка.
ЕСКІЗ
ескіз; ч. (фр., гр., імпровізований вірш) 1. Попередній начерк креслення, картини тощо. 2. Шкіц, нарис художнього або матеріального твору.
ЕСКІЗНИЙ
ескізний намічений в загальних і найхарактерніших рисах; - ескізний проект Див. також: ескіз
ЕСКІЗНИЙ ПРОЕКТ
загальні риси й накреслення машини, будови, технологічного процесу тощо.
ЕСКІМО
ескімо; с. (фр., букв. - ескімоський) морозиво в шоколаді на паличці.
ЕСКАДРА
ескадра; ж. (фр.) 1. Оперативно-тактичне з'єднання надводних військових кораблів різних класів. 2. З'єднання військово-повітряних сил у деяких …
ЕСКАДРИЛЬЯ
ескадрилья; ж. (фр., від ескадра) , тактичний підрозділ військово-повітряних сил, що складається з кількох ланок або загонів військових літаків.
ЕСКАДРОН
ескадрон; ч. (фр.) тактичний підрозділ у кавалерії.
ЕСКАЛАДА
ескалада; ж. (фр., від лат., драбина) оволодіння муром фортеці за допомогою штурмових драбин.
ЕСКАЛАТОР
ескалатор; ч. (англ., від фр., підійматися) похилий конвейєр у вигляді рухомих сходів.
ЕСКАЛАЦІЯ
ескалація; ж. (англ., поступове розширення, підсилення) у воєнно-політичних доктринах термін "ескалація" означає: 1. Планомірне нарощування …
ЕСКАЛОП
ескалоп; ч. (фр.) страва з телятини, свинини або баранини; смажені шматочки корейки.
ЕСКАПАДА
ескапада; ж. (фр., витівка, таємна втеча) образлива витівка; ворожий випад.
ЕСКАРП
ескарп; ч. (фр., від іт., укіс) 1. Внутрішня спадина зовнішнього рову укріплення. 2. Протитанкова перешкода у вигляді крутої стінки зовнішнього …
ЕСКВАЙР
есквайр; ч. (англ., від лат., щитоносець) 1. У феодальній Англії прапороносець, пізніше - одне з нижчих дворянських звань. 2. У США та …
ЕСКОРТ
ескорт; ч. (фр., від іт., супровід, охорона) військовий конвой, охорона, супроводження.
ЕСКОРТУВАТИ
ескортувати (фр.) супроводити під охороною, прикриттям, конвоєм.
ЕСКУДО
ескудо; ч. або с. (порт., ісп., букв. - герб, щит) грошова одиниця Португалії (поділяється на 100 сентаво), Чілі (поділяється на 100 сентесимо).
ЕСКУЛАП
ескулап; ч. (лат.) 1. Латинська назва давньогрецького бога лікування Асклепія, культ якого був перенесений у Рим. 2. перен. Лікар, медик.
ЕСПАДА
(ісп., шпага; тореро, озброєний шпагою) матадор; учасник кориди, який має завдати бику смертельного удару шпагою. Див. також: корида, тореадор
ЕСПАДИЛЬЯ
(ісп.) невелика шпага.
ЕСПАДРОН
еспадрон; ч. (фр.) колюча й рубаюча зброя з трохи вигнутим або прямим клинком. Застосовують у фехтуванні.
ЕСПАНДЕР
еспандер; ч. (англ., від лат., розтягую) спортивний прилад для розвитку м'язів. Складається з ручок, з'єднаних гумовими джгутами або пружинами.
ЕСПАНЬЙОЛКА
еспаньйолка; ж. (фр., іспанський) коротенька гостра борідка.
ЕСПАРТО
(ісп., іспанський дрік) 1. Трав'янисті рослини з роду ковила родини злаків. Поширені на Південному Заході Європи та в Північній Африці. 2. …
ЕСПАРЦЕТ
еспарцет; ч. (фр., ісп.) рід трав'янистих або кущових рослин родини бобових. Поширені в Європі, Північній Африці та Західній Азії. Багато видів …
ЕСПЕРАНТО
есперанто; ж. або с. (ісп., той, що сподівається) міжнародна штучна мова, яку створив у 1887 р. польський лікар Л. Заменгоф. Див. також: ідо
ЕСПЛАНАДА
еспланада; ж. (фр., площа, відкрите місце) 1. Незабудований простір між мурами фортець або міськими мурами та найближчими будовами, що служив …

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 > >>
загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.