Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект

  
hohlopedia.org.ua →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я


БЕНЕФІЦІЯ

бенефіція; ж. (лат., благодіяння) 1. В ранньофеодальній Західній Європі (8-12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адміністративних обов'язків. 2. У римському та буржуазному цивільному праві - привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 3. У католицькій церкві винагорода духовної особи доходною посадою. Див. також: алод, альменда, апанаж, латифундія, манор, феод

В iнших словниках: знайдено 2 збіга


/УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)/
БЕНЕФІЦІЯ у середньовіччі земельне володіння, надане васалові за умови несення ним окреслених повинностей; поклала початок ленному …

/Орфографічний словник української мови/
БЕНЕФІЦІЯ бенефі
Латинська транскрипцiя: [benefitsiya]
→ БЕНЗАЛЬДЕГІД бензальдегід; ч. хім. (бенз(ол) і альдегід) органічна сполука, безбарвна масляниста рідина з запахом гіркого мигдалю. Застосовують для синтезу …
← БЕНЕФІЦІАР (фр., фін.) особа, якій призначений платіж; одержувач грошей.



загрузка...



© hohlopedia.org.ua - 2009 Інформація розміщується на сайті виключно для ознайомлення.