ІЗОКОЛОН (гр. іso — однаковий, kolon — гілка) риторична фігура, при якій у двох або кількох відрізках мови частини речення розміщені в однаковому порядку, … ІМІТАЦІЯ (лат. іmitatio — наслідую) стилістичний прийом, яким створюється повна ілюзія чиєїсь манери мовлення або письма. ІМПЕРАТИВ (від лат. imperativus владний) стилістичний засіб (наказовий спосіб, спонукальні вигуки тощо), що виражає волевиявлення, реакції мовця. ІМПЛІКАЦІЯ (від. лат. implicatio — тісно зв’язую) логічна операція, за допомогою якої з двох висловлювань утворюється умовне висловлювання за схемою: Якщо…, то. ІМПРОВІЗАЦІЯ (фр. іmprovisation, з лат. іmprovisus — непередбачений, раптовий) виголошення промови чи певної її частини без попередньої підготовки, спираючись на … ІНВЕКТИВА (лат. іnvektiva, від invehor — нападаю) гострий викривальний виступ, різке звинувачення, осуд когось. ІНВЕНЦІЯ (лат. inventio — винахід, винайдення) поняття риторики, яким означається перший етап підготовки виступу: помисел, пошук думки, добір відомостей, … ІНВЕРСІЯ (від лат. inversio — перестановка) стилістична фігура, яка створюєтся зворотним порядком слів у реченні, щоб підкреслити значення інверсованих … ІНКЛЮЗИВ (лат. includo — замикати), включення — стилістичний прийом, при якому мовець виступає і від імені того, до кого говорить (включає його в поняття … ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ (від лат. interpellatio — переривання) фігура, в якій автор перериває потік мовлення, щоб звернутись до слухача, щось ствердити чи заперечити: Душа … ІНТЕРПОЗИЦІЯ (лат. inter — між, positio — положення) різновид стилістичної фігури інверсії, в якому службове слово вклинюється в словосполучення, підрядне речення … ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (лат. interpretatio — тлумачення) фігура, в якій одна і та ж думка пояснюється за допомогою нагромадження синонімічних виразів. Виконує функцію … ІНТЕР’ЄКТИВАЦІЯ (лат. interjectio — вигук) стилістичний засіб (перехід повнозначних слів у вигуки), який надає тексту емоційно-експресивного забарвлення: ой … ІНТОНАЦІЯ (від лат. іntonо — голосно вимовляти) цiлiсна оpганiзацiя живого мовлення, що включає в себе pитм, паузи, наголоси, мелодику, силу, висоту i тембp … ІНФОРМАЦІЯ (від лат. іnformatio — роз’яснення) одне із вихідних понять стилістики, що означає основу об’єкта мовної передачі, переробки і відтворення, яка … ІРОНІЯ (від гр. eironeia прихований глум) троп, у якому слова чи вирази з метою насмішки вживаються у зворотному (до буквального) значенні слова: розумник … ІСТОРИЗМИ стилістичні засоби (лексеми), що використовуются в художніх текстах для відтворення колориту епохи, індивідуалізації мови персонажів, у … ІТЕРАЦІЯ (лат. іtero — повторюю) метод тренування, навчання, вироблення вправності, мовної досконалості.
| 