ТАБУ (полінезійське) заборона вживання певних слів з причин релігійних, політичних, моральних, етичних, яка викликає необхідність заміни і тим самим … ТАВТОЛОГІЯ (гр. Tautologіа, від tauto — те ж саме i logos — слово) стилістична фігура, що твориться повтоpенням подiбних за змiстом i звучанням слiв: … ТЕЗА (від гр. thesis — положення, твердження) фігура думки, яка в лаконічній формі містить основне змістове навантаження повідомлення. ТЕКСТ (від лат. textum — тканина, зв‘язок) одне із основних понять стилістики, у якому об’єднуються найважливіші ознаки найбільшої мовної одиниці: … ТЕМП у фоностилістиці може бути засобом увиразнення мовлення, досягнення певного стилістичного ефекту. ТЕРМІНИ (від лат. terminus — межа) лексика наукового, офіційно-ділового стилів; буває галузева та загальнонаукова; у художньому стилі — засіб професійної … ТОН (від гр. tonos — напруження) у стилістиці характер мови, зокрема мовлення: тон розмови звичайний, рівний, серйозний, піднесений, урочистий, … ТОНЕМА (фр. tonema) мовна одиниця, що диференціюється наголосом (замок — замок, дорога — дорога); стилістичний засіб у фоностилістиці: Все квапимось із … ТОПОС (гр. topos — місце) риторичне поняття: місце (в загальному розумінні) творчості мовця, письменника, в якому зароджуються задуми, теми і т. ін. Топоси … ТРАГЕДІЯ (від гp. tragoеdia) драматичний жанр, для якого характерні гостpота й непpимиpенністьзображуваних конфлiктів: “Король Лір”, “Макбет” (В. Шекспір), … ТРОП (гр. tropos — звоpот) пеpеносне вживання слiв, пpи якому вiдбувається пpиpощення змiсту i конотацiї. Тpопи — це словеснi обpазнi засоби, словесні …
| 